– Як тільки він одягає свою військову форму у мене відразу виступають сльози. Та знаю, що плакати не потрібно, бо цим тільки більше засмучуватиму його, тому намагаюся посміхатися і казати, який у мене виріс красивий, мужній та сміливий син, – розповідає мама військового з Мошурова на Тальнівщині Інна Володимирівна, пише сайт "Вісті Черкащини"
22-річний Богдан більше року захищає країну від ворога. Зі строкової служби хлопець повернувся у грудні 2021 року. Вдома побув менше двох місяців. 26 лютого його викликали у військкомат і від того часу він разом з побратимами міцно тримає оборону. Зі слів мами, син служить у Національній гвардії України. Спершу був у Київській області, а потім дислокації змінювалися.
Інна Володимирівна розповідає, що Богдан навчався на механіка, після навчання працював у Черкасах. Потім за власним бажанням пішов в армію. Після служби планував поїхати закордон, та тоді все змінилося в одну мить, як і в кожного українця.
– Син мріє про сім’ю у вільній, мирній Україні. Хоче жити у достатку та комфорті, мати власне житло та автомобіль. Тому він розуміє, що має докласти максимум зусиль, щоб зробити це можливим. Ми всією сім’єю його завжди підтримуємо.
Дякуємо всім Захисникам за їхню мужність і відвагу. Бо саме завдяки їм ми можемо жити тут спокійно. Тож хочеться, щоб вони всі відчували нашу підтримку та подяку. І обов’язково повернулися додому живими, з Перемогою, – каже жінка.
Найтяжче, зі слів Інни Володимирівни, це коли син довгий час не виходить на зв’язок, вона постійно чекає дзвінка від нього. Як тільки почує найрідніший голос, тоді відразу їй стає легше. Ділиться, що від нав’язливих та тяжких думок вона відволікається за допомогою роботи. Працює у дитячому садочку нянею. Каже, що з маленькими дітками клопоту вистачає, тож на роботі думати про щось ще немає часу. Вдома ж постійно намагається займати себе домашніми справами, щоб постійно не бути в негативі, бо, як наголошує, і в новинах його вистачає.
Із сином старається говорити про різне, щоб він також відволікався від своєї буденності, бо вона знає, що йому теж тяжко емоційно. Тож зазвичай розповідає про те, чим вони займаються вдома, що купили нового, що відремонтували, щоб він був у курсі всіх справ, як це і було раніше. Так само підтримує Богдана і батько. Зі слів жінки, чоловік завжди знає як підбадьорити сина та що йому порадити.
– У нас сім’я дуже дружня. Ми розмовляємо відкрито, щось підказуємо один одному та постійно налаштовуємося тільки на позитив. Я вважаю, що так має бути у кожній сім’ї, – розповідає Інна Володимирівна.
Жінка каже, що двох своїх дітей – Богдана і меншу доньку Лілю, завжди вчила одному. Говорила їм, що в неї є два ока ліве і праве – це для неї, як діти, які завжди мають бути поруч і бути підтримкою один для одного. Певно тому, зі слів Інни Володимирівни, син завжди опікується сестрою. Навіть, як пригадує жінка, ще в школі їй дякувала вчителька за те, що вони виховали такого чуйного та дбайливого сина, який завжди турбується про меншу сестру.
За рік і два місяці служби Богдан кілька разів приїжджав додому, де його з радістю і сльозами на очах завжди зустрічають рідні. Інна Володимирівна сподівається, що Перемога буде швидкою і тоді син нарешті зможе реалізувати свою мрію – створить власну щасливу сім’ю.
реклама
