В часі новітньої війни питання збереження історичної спадщини й культури постає максимально гостро – як один з індикаторів самоідентичності нації, що відстоює незалежність своєї держави. “Козацький край” проаналізував найбільш яскраві приклади досліджень історії і турботи про її збереження протягом часу після початку повномасштабного вторгнення росії.
Земля на місці Кумейківської битви пів тисячі років берегла свою таємницю…
Навіть після початку повномасштабного вторгнення росії, науковці Національного музею історії України не припиняли свою діяльність – проводили на Черкащині планові археологічні розвідки пам’яток часів Русі, під час яких знайшли місце грандіозної Кумейківської битви 1637 року (часів Речі Посполитої) між козаками та коронним військом. Після цієї кровопролитної битви козаки відійшли до Черкас…
Перші знахідки, зроблені на місці цієї баталії, було продемонстровано на виставці стародавньої зброї «През шаблі маєм права!», яка відкрилась на День добровольця навесні 2023 року в Національному музеї історії України.
На її відкритті журналісти видання «Факти і коментарі» поспілкувалися з керівником археологічної експедиції музею кандидатом історичних наук Сергієм Діденком.
Він розповів, що поле бою, яка відбулася 6 грудня (на Миколая) 1637 року, локалізується на кількох сотнях гектарів між чотирма селами сучасного Черкаського району: Кумейки, Мошни, Софіївка та Яснозір’я.
За результатами вже проведених досліджень археологам вдалося виявити місце розташування козацького та польського таборів, місця безпосередніх бойових зіткнень.
«Спочатку ми натрапили на велику кількість куль від мушкетів — за день ми знаходили їх по декілька десятків, – розповідає Сергій Діденко. – Потім відшукали деталі та уламки холодної і вогнепальної зброї, предмети козацького побуту, уламки польської екіпіровки, на місці козацького табору навіть кайданки знайшли (певно, для полонених). Серед знахідок — монети. Дуже важливо, що їх всі було викарбувано не пізніше 1637 року. Цей факт переконливо свідчить про те, що ми знайшли місце, де відбулася битва під Кумейками. Датування інших знайдених там нами речей теж відповідає саме тому історичному періоду».
Знайдено було і рідкісне вістря списа польського крилатого гусара. Загалом в колекціях європейських музеїв представлена зброя крилатих гусарів кінця XVII — XVIII століть. А на місці Кумейківської битви знайшли значно більш ранні зразки — 1630-х років, яких в музеях обмаль.
Важливо назвати видатних людей того часу, які взяли участь в битві під Кумейками: з українців, окрім гетьмана Павла Бута, Дмитро Гуня, який став гетьманом в наступному році та Богдан Хмельницький (тоді писар Війська Запорозького); польського боку – польний гетьман коронний Миколай Потоцький, майбутній національний герой Польщі, а тоді молодий гусарський поручик Стефан Чарнецький (про нього згадується в польському гімні), а ще француз Гійом Левассер де Боплан, майбутній автор карт України та твору «Опис України», а в 1637 році – командир польської артилерії…
Мушкет та інші знахідки, зроблені археологами на місці Кумейківської битви
«Вкрай важливо, щоб нашу роботу не зіпсували любителі металодетекторного пошуку, які називають себе «чорними археологами», – наголошує Сергій Діденко. – Проблема в тому, що ці люди не проводять наукової фіксації артефактів. Через це повністю втрачається наукова цінність цих речей — вони опиняються в приватних колекціях, і ми вже ніколи не дізнаємось, де їх було знайдено, з якими історичними подіями можна їх пов’язати. Полюючи на цікаві знахідки, шукачі-аматори фактично знищують речові докази нашої славетної історії…»
Пів тисячі монет чигиринського скарбу для музею в столиці викупив офіцер ЗСУ
Навесні 2023 року, до 30-річчя Музею Гетьманства, розташованого у Києві на Контрактовій площі в історичній споруді, відомій яку “будинок Мазепи”, передано цінний подарунок – скарб козацької доби.
Відомий історик (нині – офіцер Третьої штурмової бригади ЗСУ) Олександр Алфьоров та його дружина Тетяна передали музею 446 монет 1650-1660-х років. Дар передано у день відкриття виставки “Гетьман: крізь роки”, приуроченої 105-річчю утворення Української Держави (Другий Гетьманат). Монети одного номіналу – їхня назва соліди і вони часів правління короля Речі Посполитої Яна-Казимира Вази. За твердженнями попереднього колекціонера, який так само купив його свого часу, захований у ті складні часи скарб був знайдений на Чигиринщині. Окрім монет, у скарбі більше нічого не було – сам же скарб було загорнуто в матерію, сліди якої подекуди лишились на окислених монетах. “Така собі історія реконструюється – людина XVII століття побачила щось дивне дорогою і вирішила швиденько прикопати гроші. Загорнула у якусь тканину і мала бажання повернутись. Але щось пішло не так…”, – коментує Олександр Алфьоров.
Де конкретно був знайдений скарб – залишиться невідомим, адже він був декілька раз перекуплений, до того як потрапив до музею.
- Музеї слід любити. Культурі слід допомагати. Прикладів не чекати, – пояснив свій щедрий дар історик, який став воїном.
**Подружжя Алфьорових подарунок музейникам зробило разом. Офіцер Третьої штурмової бригади ЗСУ «в миру» - історик, а тому вважав символічним, щоб скарб монет з колишньої гетьманської столиці, Чигирина, потрапив до сучасної столиці України – в Музей Гетьманства…
Від тисячі етикеток для експонатів – до старовинної зброї в експозицію: музеєм у Кам’янці опікується… фермер з Австрії
Краєзнавчий музей у Кам’янці на Черкащині свято береже історію краю – цьому максимально сприяє його директор Юрій Ляшко, справжній фанат своєї справи. Декілька років тому він отримав несподівану підтримку – звідки й очікувати не міг. Одного дня до музею завітав стрункий незнайомець з доволі відчутним акцентом у мові, який жваво цікавився кожною експозицією й кожним експонатом – так, як навіть з місцевих не всякий цікавиться… Познайомилися. Виявилося, що Томас Бруннер – аграрій з Австрії, який створив на Кам’янщині успішне підприємство і займається м’ясним тваринництвом, та попри це – вірить, що для кожного європейця їжа духовна значно важливіша за звичайну їжу…
Кам’янським музейникам, з якими швидко здружився, підказав важливу річ: варто продублювати всі етикетки з підписами експонатів англійською мовою – так до них більше іноземних туристів прийде. Ідею сам озвучив – і сам реалізував, отримавши на це від музею згоду. Більше тисячі етикеток для експонатів на території об’єктів Кам’янського заповідника, зроблені українською й англійською мовами були виготовлені власним коштом Томаса. Для розуміння того, що робив переклад аж ніяк не для себе, а для інших людей – слід зазначити, що сам Бруннер знає вісім (!) мов. Жартує, що тільки дві з них не використовує у спілкуванні, бо нема з ким поговорити латиною і давньогрецькою, на відміну від німецької, української, англійської, іспанської… Менше спілкується італійською і намагається зовсім не користуватися російською.
Говорить, що вражений потужністю історії України та унікальністю її культури, яка підкреслює абсолютну самобутність українців на фоні тих самих австрійців, поляків, німців, росіян та інших іноземців.
Томас переконаний, що артефакти не повинні осідати у приватних колекціях – їх має бачити якомога більше людей. Тому за нагоди викуповує старовину і передає до краєзнавчого музею Кам’янки: першою з його «подачі» до музею перейшла приватна колекція старовинних монет, а найсвіжіший подарунок музею – скіфський меч-акінак.
- Цього меча майстерно зроблено приблизно у V столітті до нашої ери, – каже директор музею Юрій Ляшко. – Ніхто не знає, у скількох руках побувала ця зброя і хтозна, якою була б нинішня доля меча віком у більш як дві з половиною тисячі років, якби пан Томас не викупив його і не передав у дар музею…
У червні 2023 року Томас Бруннер отримав подяку від очільника Черкаської обласної військової адміністрації Ігоря Табурця – він вручив її особисто під час візиту до Кам’янки, підкресливши, що в часі війни за волю нації і українську державність надзвичайно важливо зберігати нашу історію та культурну спадщину.
Очільник Черкаської ОВА Ігор Табурець відзначив вклад Томаса Бруннера у збереження історичної спадщини краю невдовзі після того, як австрієць подарував музею витонченої роботи меч віком понад дві з половиною тисячі років
- Слово «культура» знайоме кожному аграрію, – заявив натомість Томас Бруннер. На мою думку, аграрна культура у вигляді посівів для майбутнього врожаю – це точно такий ризик, як інвестиції в культуру у загальновідомому значенні слова. Але точно так само, як фермер ризикує посіяти зерно, щоб попри негоду й інші ризики у майбутньому мати врожай для своєї родини – так і артефакти, принесені до музею, дадуть «врожай» для того, хто готовий чекати і бачить своє майбутнє на землі, де живе…
Наприкінці липня до Кам’янки з австрійського Лінца приїде син Томаса, 11-річний Лукас Бруннер. Саме з сином меценат хоче зробити музею черговий подарунок – старовинну козацьку шаблю. Томас прагне, щоб син українки й австрійця знав і любив історію України так само, як її люблять батьки – бо це риса, притаманна кожній людині, яка є справжнім Європейцем не лише за місцем народження…
реклама
