Рішення про перейменування кількох вулиць, провулку, скверу та узвозу ухвалили депутати під час сесії Черкаської міської ради 13 липня. Вулиці Волкова, Гагаріна, Глинки, Пальохи, Сержанта Смірнова, провулок Промисловий, узвіз Дачний та сквер ім. Сержанта Смірнова у місті Черкаси отримали нові назви.
Пропозиції щодо перейменування зазначених вулиць та провулків розглядалися на засіданнях топонімічної комісії при виконавчому комітеті Черкаської міської ради та виносилися на громадські обговорення.
Результати перейменування наступні:
- вулицю Волкова перейменували на вулицю Захисників України;
- вулицю Гагаріна: від парку Сосновий бір до узвозу Старособорного – вулиця Князя Ольгерда — великий князь литовський і руський (1345—1377). Представник литовської династії Гедиміновичів. Син великого литовського князя Гедиміна. Один із головних будівничих Великого князівства Литовського[14]. Батько литовського князя і польського короля Ягайла. Князь вітебський (з 1320) і кревський (з 1338). Після смерті Гедиміна (1341) відсторонив від правління Литвою свого брата Явнута (1345), став великим князем литовським. Державними справами займався спільно з братом Кейстутом. Приєднав до Литви більшу частину земель Русі: частину Смоленщини (1350-ті), Київщину, землі Чернігово-Сіверщини й Поділля (1362). Здійснив успішний похід проти ординців у Південній Україні, розбив татарське військо на Синіх Водах (1362). У союзі з Тверським князівством воював із Московією (1368—1372). У писемних джерелах постає як мудрий правитель і успішний полководець. Знав декілька мов. Не вживав алкогольних напоїв. Відомості про віросповідання Ольгерда суперечливі: деякі джерела (зокрема пом'яник Києво-Печерської лаври) дають підстави вважати, що він прийняв християнство, інші — що до смерті залишався язичником,
від узвозу Старособорного до вулиці Припортової – вулиця Володимира Великого - (960/963 — 15 липня 1015) — великий князь київський (979–1015), князь новгородський (970–988). Хреститель Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977–979). Приєднав до Київської Русі землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Охрестив Русь 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Засновник династії Володимировичів. Національний герой України. Прізвиська — Великий, Святий, Хреститель, Красне-Сонечко тощо.
- вулицю Глинки на вулицю Джохара Дудаєва (чеч. Dudin Musa-khant Dƶoxar, Дудин Муса-кӀант Джохар; нар. 15 лютого 1944, с. Первомайське, Галанчозький район, Чечено-Інгуська АРСР, Російська РФСР, СРСР — помер 21 квітня 1996, Гехі-Чу, Чеченська Республіка Ічкерія) — чеченський військовий, державний та політичний діяч, лідер чеченського визвольного руху у 1990-х роках, перший президент Чеченської Республіки Ічкерія. У минулому Джохар був генерал-майором авіації Радянської армії.
- вулицю Пальохи на вулицю Пантелеймона Куліша - (26 липня (7 серпня) 1819, Вороніж, Глухівський повіт, Чернігівська губернія — 2 (14) лютого 1897, хутір Мотронівка, нині село Оленівка, Борзнянського району Чернігівської області, Україна) — український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії. Активно сприяв розвиткові української літературної мови, науки, філософії, історії.
Автор «кулішівки» — першої фонетичної абетки української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.
Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Відомий найбільше як перекладач Біблії та як автор першого українського історичного роману «Чорна рада».
- провулок Промисловий на провулок Тясминський. Усунення дублету - є ще вул.Промислова; збереження топоніму від назви річки Тясмин.
Узвіз Дачний на узвіз Затон – повернення історичної назви.
Сквер ім. Сержанта Смірнова на сквер Захисників України.
«Міська влада Черкас продовжує планомірно працювати у напрямку українізації назв міських топонімів. Радянські та проросійські назви назавжди мають зникнути з мапи міста Черкаси», - зазначив перший заступник міського голови, голова топонімічної комісії Сергій Тищенко.
Про це повідомляє Черкаська міська рада.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису