Поки одні дуже втомлюються вдома від війни, інші без пафосу, реклами і нарікань постійно допомагають фронту. Цими днями це вже вкотре, приміром, зробили бібліотекарі Сміли. Вони напекли безліч пиріжків й інших смаколиків і відправили їх нашим захисникам через благодійний фонд „Допоможемо армії разом” (БФ „ДАР”). Забирав передачу безпосередньо керівник фонду Андрій Бондаренко. З бібліотекарями міста він почав співпрацювати з перших днів повномасштабного вторгнення росії.
– Вони нам навіть виділили приміщення для офісу, – каже пан Андрій, – і всі є активними волонтерами. Бійці завжди чекають на смачні передачі від них, уже звикли, що ми їх постійно веземо…
Благодійний фонд „Допоможемо армії разом” в основному складається з членів спілки ветеранів війни в Афганістані. Пройшов ту війну і Андрій Бондаренко. Зараз, незважаючи на інвалідність, він більше в дорозі, аніж удома. Йому вірять, бо бачать, як самовіддано працює на перемогу, який оптимізм випромінює, яку має силу волі. Тому і йдуть назустріч.
– Фонд працює з 2014 року. Офіційно зареєстрований в січні 2015 року – згадує Андрій Бондаренко. – Ми з місцевими афганцями ще 2014 року почали збирати стару техніку в Товаристві сприяння оборони України (ТСОУ). Знайшли 21 вантажівку в смілянській автошколі, 10 – у Шполі. Силами наших хлопців неможливе зробили можливим: відновили те, що вже навіть не технікою було, а брухтом п’ятої категорії. Загалом вже відправили у військові частини цільовим призначенням до 50 одиниць вантажної техніки. Також передали на передову понад 20 легкових автівок.
З 14-го року БФ „ДАР” відвіз нашим захисникам і понад пів тисячі тонн продуктів. Останнім часом тут її навіть перестали рахувати. Андрій Бондаренко зізнався у розмові, що гордиться нашим народом, який у своїй масі віддає задля перемоги всі сили і ресурси, але не розуміє, чому вся держава не працює на перемогу подібним чином…
От і благодійному фонду допомагають не лише бібліотекарі Сміли, а й міськвиконком, школа №15, магазин „М’ясокрай” (Роман Натальченко), працівники якого виготовляють тушонки і каші; консервацію роблять і коржики печуть вихователі дитячих садочків міста, освітяни плетуть маскувальні сітки. Постійно в контакті з фондом Тернівська територіальна громада, що на Смілянщині, фермер з села Ташлика Олександр Чорнобривець, школа №17 в Черкасах, музична школа №3, ресторан „Чайка”, село Сагунівка, Корсунська територіальна громада. Передає фонд на передову і цільові передачі від батьків воїнів.
Окремо Андрій Бондаренко виділив родину загиблого на війні Степана Педченка з села Самгородка. Свого часу той теж пройшов пекло Афганістану, куди його відправила радянська імперія зла. Але вбила Степана на рідній землі відроджувана путіним уже російська імперія. Загарбники позбавили життя гарного батька, чоловіка, трударя і поета. Українця, якому належать слова, що стали широковідомими: „В моїм серці бідою щемить Україна, а проклята війна косить вірних синів...”.
Біда України щемить і Андрію Бондаренку, його побратимам, усім тим, хто допомагає очолюваному ним фонду, і саме це вселяє надію на нашу перемогу. Адже таких фондів в Україні багато. Кожен має своїх підопічних. Сміляни возять допомогу на Лиман і Бахмут, у 95-ту бригаду, 4-ту танкову бригаду, на Запорізький напрямок.
Невеликий перепочинок і, як каже Андрій Бондаренко, – знову в дорогу з подарунками від Черкащини до наших бійців на передову.
Олександр Вівчарик,
Фото автора
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису