На початку нинішнього липня, а саме 4 числа, засновник СФГ «Златопіль», що в Дмитрівці Золотоніського району, Василь Драч завітав до давнього друга й духовного побратима Сергія Гнатюка. Сергій Валентинович хазяйнує в своєму фермерському господарстві «Струмок» на околиці села Городецьке на Уманщині. Там розмістився головний, якщо так можна сказати, його виробничий об’єкт — пасіка. А сам добродій Сергій широко відомий фермерському загалові центральної України як досвідчений пасічник, що займається бджолярством не один десяток років. Тож не дивно, що того дня на ювілейне 70-річчя Гнатюка з’їхалося чимало пасічників не лише з Черкащини, а й із сусідніх Київщини, Одещини, Кіровоградщини, Вінниччини, пише kray.net.ua
Були щирі вітання шанованому ювіляру. Не бракувало, так би мовити, вузькопрофільних розмов про суто пасічницькі справи. А вони, як виявилося, цього року далеко не те що доброго рівня, а взагалі перебувають на грані проблем. Бо більшість на звичне запитання, який цього літа взяток і скільки разів уже качали свіжий медок, відповідали стандартно: взяток — нікудишній, жодна рамка з вулика не потрапила до медогонки. Лише поодинокі пасічники сказали, що якийсь мізер меду відкачали відразу після цвітіння ріпака. Лише Василь Драч на запитання про цьогорічний мед відповів:
— Уже двічі качав і десь через тиждень буду знову качати, вже втретє.
Цим словам Василя Павловича тоді багато хто й не повірив, однак і Сергій Гнатюк, і дехто з гостей, хто знає Драча і знайомий з його методами пасічникування, в сказаному не сумнівався. А Василь Павлович додав:
— Хлопці! Щоб було з вуликів мед качати, треба біля пасіки медоноси висівати. Звісно, треба сіяти й кукурудзу та сою, але вони меду не дадуть.
Застілля в господаря «Струмка» було щедрим і тривалим, отож гостям був час розпитати свого колегу-пасічника, що ж він має на увазі, пропагуючи сівбу медоносів. Василь Драч не таївся й розповів, що вже не перший рік сіє цілу низку спеціальних медоносних культур. А це, крім всюдисущих озимого ріпаку та соняшнику, ще й усім відома, але не всіма шанована гречка та суто бджолярські рослини — буркун, фацелія, материнка, синяк. Остання рослина — чудовий медонос, відомий ще з часів винахідника рамкового вулика Петра Прокоповича, який засівав синяком сотні десятин землі навколо своїх пасік.
Що ж до гречки, то Василь Павлович, окрім звичайних її посівів (цього літа така площа сягає 22 гектари), практикує ще й поукісну та пожнивну сівбу. Щоправда, остання інколи (за ранніх осінніх заморозків) не встигає дозріти й дати повноцінне зерно, однак восени Драчеві бджоли мають на ній роботу, поповнюючи таким чином свої запаси кормів на зиму. Цього року посівним матеріалом гречки з ним поділилися фермери-побратими Михайло Ткалич із Хрущівки та Сергій Бурлака зі Ставищанського району Київщини.
У Василя Драча є свої помічники, які зазвичай допомагають йому при викачці меду. Окрім дружини Надії Володимирівни, вже не один рік допомагає подружжя Деркачів — Микола Антонович та Галина Іванівна. Прийшов на підмогу й колишній АТОвець, учасник війни з російськими окупантами Володимир Долецький. Буде потреба в їхній помочі десь через півтора-два тижні, коли Василь Павлович вчетверте качатиме мед. Бо й гречка, і різнотрав’я гарно цвітуть.
реклама
