На старовинному цвинтарі 19 століття у селі Залізнячка на Звенигородщині організували толоку. Від заростей волонтери очистили дві сотні кам'яних хрестів і намогильних плит.
Цей цвинтар, на відміну від подібних за кордоном, не включений у реєстр пам’яток, розповів Суспільному ініціатор заходу, голова громадської організації "Україна інкогніта" Роман Маленков.
Це місце він називає українським Некрополем, і певен, що воно має перетворитись на об'єкт історичної пам'яті.
Чагарники у свій зріст зрізала киянка Олена Тимошенко. Давно мріяла взяти участь у якійсь толоці, пояснила вона. Тому щойно дізналася про таку ініціативу, одразу приєдналася:
"Брала потроху, бо насправді це не так легко, тому що є терен із гілочками, який дуже колеться. Важкувато, бо спека, але з ентузіазмом. Я радію, що можу допомогти, вкласти частинку душі до такої гарної справи".
Волонтер із Києва Юрій Гарбар працював із бензокосою.
"Я давно знаю Романа, і знаю, що все, що він пропонує і робить, це потрібно і корисно", — зазначив він.
Роман Маленков очолює громадську організацію "Україна Інкогніта", яка займається пошуком та обліком об’єктів культурної спадщини. На його думку, цвинтар у Залізнячці заслуговує на особливу увагу:
"Залізнячка – село, яке не було козацьким, хоча заснували його козаки. Польські джерела пов’язують це із Максимом Залізняком".
Усі написи на хрестах старослов’янською.
"Із тих хрестів, на яких ми знайшли епітафії, найстаріший датований 1805 роком, це початок 19-го століття", — додав пан Роман.
Документальних доказів того, чи саме козаки там заховані, з його слів, наразі немає, та самі кам’яні хрести і нагробні плити є унікальними хоча б тому, що датуються 19-тим століттям:
"Наприклад, вказано, що один чоловік помер у 1826 році. Але ми ж не знаємо, скільки йому років було. Якщо 70, а Запорізьку Січ зруйнували за 50 років до поховання, то він міг бути козаком".
Такі хрести, пояснив Роман Маленков, у ті часи могли собі дозволити лише заможні люди:
"Цей хрест коштував приблизно 25 рублів. Нам казали, що це 12 корів, фактично череда. Тому такі хрести могли собі дозволити тільки заможні люди, селяни не могли назбирати стільки грошей".
Та і розташовували ці хрести подекуди на незвичайній місцевості:
"На горбі степова ділянка найстаріша, козаки знайшли місце, де не будуть рости дерева. Ми привозили туди доктора степових культур, то він сказав, що це заповідник. Там росте те, що у нас росло тисячі років тому. Вона не займана людиною, там ніколи не орали".
Цей цвинтар розташований поруч із сучасним, втім, за ним ніхто не доглядав, розповів місцевий староста Микола Шевченко. У бюджеті, з його слів, на це непередбачено коштів. А ще він вважає, що такі речі потрібно роботи за участі обізнаних у цьому людей:
"Якщо це буде робити комунальне підприємство, то можна наробити багато шкоди".
Тому, додав він, долучився до ініціативи громадської організації. Після очищення захаращеної частини цвинтаря цей об’єкт планують включити до реєстру пам’яток культури.
"Цей цвинтар, на відміну від подібних за кордоном, не включений у реєстр пам'яток. У нас взагалі 99 відсотків старовинних цвинтарів, а це об’єкти історичної пам’яті, матеріальної культурної спадщини України, не включені в цей реєстр", — пояснив Роман Маленков.
З його слів, до толоки долучилися 25 волонтерів, більшість з них — із Києва.
реклама
