реклама Делікат

Краєзнавчий музей у Кам’янці на Черкащині поповнився водночас трьома цінними експонатами старовинної зброї, – їх подарував меценат-австрієць Томас Бруннер, повідомляє видання Козацький край”.

До музею в Кам’янці з подарунками завітала вся родина Бруннерів. Зверніть увагу, з якою гордістю син австрійця й українки Лукас тримає у руках шаблю, яку колись, можливо, тримав хтось із його предків по маминій лінії… Справа на фото - директор музею Юрій Ляшко

До музею в Кам’янці з подарунками завітала вся родина Бруннерів. Зверніть увагу, з якою гордістю син австрійця й українки Лукас тримає у руках шаблю, яку колись, можливо, тримав хтось із його предків по маминій лінії… Справа на фото - директор музею Юрій Ляшко


«Всі три одиниці старовинної зброї – чудове надбання для нашої експозиції і певним чином унікальні, – говорить директор музею Юрій Ляшко. – Найбільш древня річ з того, що нині передав Томас – це скіфський кинджал-акінак, його вік – більше двох з половиною тисяч років. Т-подібне руків’я кинджала важче від леза, що нехарактерно для цього типу зброї. Інша річ, сокира-клювець, є характерною зброєю з гострим «дзьобом» для ураження ворога через обладунки, але та, яка зараз до нас потрапила – дуже маленька за розміром. Можливо, мала якісь ритуальні функції, типу символу влади якогось сотника, а можливо – викована була спеціально для малої дитини. Датувати її без спеціального аналізу експертів важко, оскільки клювець такої форми був популярний протягом половини тисячі років – з XIII по XVIII століття.

Та найцікавіший для нашого музею третій експонат – козацька шабля орієнтовно XVII століття, так званого «угорського типу». Вона була з розширеним на кінці і гострим в цій частині на обидва боки лезом – спеціально для можливості завдання вбивчого рубаючого удару не лише згори вниз, а й знизу догори. Характерне кільце на ефесі фіксувало пальці і не давало ворогові вибити шаблю з рук воїна. Шаблі угорського типу були популярними у козаків нашого краю, – зокрема, бачимо їх на прижиттєвих портретах гетьманів родом з Чигиринщини – Богдана Хмельницького і Петра Дорошенка. Наша ж належала не старшині козацького війська, але якомусь затятому рубаці-козаку, який теж цінив хорошу зброю – бо й ця шабля коштувала чимало грошей, адже не «саморобка», а роботи професійного майстра. До речі, є шанс, що під час реставрації побачимо клеймо цього майстра на лезі. Цінне й те, що шабля знайдена у славетному холодноярському Чорному лісі разом із залишками ножен, а отже – вона була не загублена в бою, а спеціально кимось прихована у давні часи…», – каже Юрій Ляшко.

Tomas

реклама

Коментарі  

 
0 #3 І ще раз про цікаве 14.09.2023 15:54
Коли Юрій Ляшко каже, "... що шабля знайдена у славетному холодноярському Чорному лісі разом із залишками ножен, а отже – вона була не загублена в бою, а спеціально кимось прихована у давні часи…», то він може роповісти ще більше, з того що зна, про "чорних археологів", які знайшли цю шаблю й впарили її Томасу, підприємцю з Санкт Флоріана, як безцінну останню реліквію. Юрія теж, не завадило б допитати в екслюзивному інтерв'ю. Для "Прочерку".
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-7 #2 Проста й нудна історія 14.09.2023 14:39
"Під Егідою гуманітарки". Під нею ввіз. Оцінив. "Исторической ценности не представляет" - як кажуть деякі черкаські забудовники. Під гуманітаркою знову й завіз. На всякий випадок міг ще й папір з висновком оцінщика, про відсутність історичної цінності при ввозі мати при собі. Митники ще ті хапуги. Так що музею крупно повезло з цінними та певним чином унікальними експонатами. Зараз під Егідою гуманітарки й не такі речі провертають, зриваючи день. А це так "невинная детская игра в крысу" (С). От така канва історії, малята!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-11 #1 Хтілось би почути 14.09.2023 13:16
цікаві історіі про те, як цінні та унікальні історичні експонати, спочатку з України до Ракоуско через кордони потрапили, а потім через ті ж кордони, на батьківщину предків повернулись. При тому що, "пильні митники" безсеребреники, наприклад, з чопського переходу, звичайну базарну сувенірну мотанку готові розмотати, щоб заглянути, чи нічого вона в себе під національною спідницею з історичної контрабанди не перевозить.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100