У Черкасах існує організація, волонтери якої називають себе «сім'єю». Дехто навіть проживає разом, бо з 24 лютого довелося покинути власні домівки, через загрозу життю. Тут їм безкоштовно надають місця в гуртожитку. Головна умова – бажання працювати. Переселенці також доглядають на території гуртожитку за господарством, садять рослини, хоча ніколи подібним не займалися.
Повномасштабне вторгнення змінило діяльність багатьох структур. Так, Черкаська громадська організація «СІЧ», яка була створена для допомоги дітям у спорті, тепер забезпечує українських військових усім необхідним.
Про це розповів журналісту «Прочерку» керівник «СІЧі» Віталій Радченко.
– З початку війни ми дуже оперативно змінили свій напрям, це змусили зробити нові обставини. У перший тиждень спрямували всі свої сили, ресурси на забезпечення оборони міста, а потім військом та цивільним у гарячих точках.
За його словами, «СІЧ», виготовляє дуже багато саме своїми руками.
Організація має декілька напрямів, і налічує близько 100 активних волонтерів, зокрема переселенців. Вони плетуть маскувальні сітки, кікімори для снайперів, виготовляють окопні свічки, вироби з металу на кузні, павербанки з використаних електронних сигарет. У міжнародному відділі працюють студенти-волонтери, які знаходять за кордоном гуманітарну допомогу, щоб забезпечити нею цивільних та військових.
– На мою думку, наша організація відрізняється від решти тим, що вона побудована і тримається на ідейних, патріотичних людях. Бо є ті, хто просто збирають донати, а вже потім форматують їх у допомогу, – сказав керівник організації.
Віталій Радченко запевнив, що всі перераховані процеси у них змогли вийти на професіональний рівень, завдяки напрацьованим з часом технологіям. І наголосив, що слова не його, а тих військових, яким передають допомогу:
– Є зворотній зв'язок із фронтом. Кажуть, що такого, як від нас, не отримували ще ні від кого: високої якості сітки, свічки.
Він відмітив роботу волонтерів, які займаються веденням соціальних мереж. Це ще один їхній обов'язок: регулярно звітувати партнерам про розподіл допомоги.
Розповів про труднощі, з якими доводилося стикатися команді.
– Раніше була велика потреба у фінансах, просто на діяльність організації: оренда приміщення, електроенергія. Ніхто не рахується, волонтер ти, чи не волонтер, допомагаєш, чи не допомагаеш – плати.
Завдяки виграному гранту від благодійного фонду «Єднання», в межах проекту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», проблеми з фінансами вдалося подолати. Незмінною залишилася нестача робочих рук.
– Наша організація будується на людях. У цьому сила не тільки «СІЧі», а й усієї країни. Люди потрібні завжди, на різні процеси. Існує черга на сітки, згодом з'явиться черга на окопні свічки у промислових масштабах. Чим більше ми зможемо залучити людей до діяльності, тим краще.
Віталій Радченко згадав перші місяці війни. Тоді, через велику кількість волонтерів, на штабі не було, де пройти, бо сітки плели у всіх коридорах, кімнатах. Створювали об'єкти по місту, які координували дистанційно. Залишилися люди, які стали на шлях волонтерства і не зійдуть з нього до перемоги. Проте, він додав, що нові обличчя теж з'являються.
Насамкінець керівник «СІЧі» наголосив: донатити у великі фонди на щось масштабне – це круто, але ще існують локальні організації, там теж потрібна допомога у підтримці військових.
Як можна зв'язатися з громадською організацією «СІЧ»?
Фейсбук: https://www.facebook.com/sich.volonteers
Інстаграм: https://instagram.com/sich_volunteers?igshid=MzRlODBiNWFlZA==
«Прочерк» починає серію публікацій, де ми розповімо про громадські організації, волонтерські рухи та активістів, які у цей нелегкий час продовжують допомагати армії, переселенцям та започатковують ініціативи на благо країни
Юлія Капуш
реклама
Коментарі
это костюм снайпера...
ничего смешного...
Стрічка RSS коментарів цього запису