У Національному заповіднику “Батьківщина Тараса Шевченка” відкрили оновлений двохсотлітній Будищанський вітряк – об’єкт культурної спадщини Черкащини: єдиний, що зберігся із 28, які діяли у селі за часів дитинства Тараса Шевченка та виготовлений за унікальною голландською технологією, де рухома тільки вежа.
Оскільки об’єкт історичний, то були здійснені історико-краєзнавчі дослідження, фахівці вивчали технології, залучали техніку, виконували монтажні роботи. Перший етап ремонтних робіт профінансували благодійники.
– Вітряк знаходиться на найвищій точці поміж селами дитинства Тараса Шевченка – це Моринці-Керелівка-Будище, – розповідає Людмила Шевченко, генеральний директор Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». – Тут неподалік є і урочище Гупалівщина, місця, де він пас ягнята і про яке згадує у своїх творах. Загалом, знаємо, що тут було до 30 вітряків. Між іншим, і в родині Шевченків одне з родинних занять було мірошництво. Цей вітряк, на жаль, лиш один зберігся. Він голландської забудови. Свого часу через бурю він втратив свої крила. Але завдяки благодійникам нам вдалося його відновити. Враховуючи, що це історичний об’єкт, відновлювали його згідно всіх норм, плану реставраційних робіт. І сьогодні ми можемо його презентувати загалу.
Пані Людмила каже, колись люди з довколишніх сіл сходилися молоти борошно і спілкуватися між собою, тож млин був свого роду центром комунікації. До слова, нині млин стає важливим туристичним об’єктом.
Сюди якраз приїхали школярі з Катеринопільщини та Лисянщини. Всього до 50 діток з родин захисників України змогли цього дня побачити і вітряк, й інші об’єкти заповідника. Після відкриття проєкту всі учасники відвідали літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка та Моринський меморіальний комплекс, де прослухали цікаві екскурсії, збагатилися знаннями та насолодилися мальовничими краєвидами Шевченкового краю.
Вадим Льошенко, керівник ГО «Екологічний рух Черкащини» каже, що вітряк вкрай важливий як об’єкт культурної спадщини.
– Благодійний фонд «МХП-Громаді» профінансував перший етап ремонтних робіт - відновлення крил цього унікального вітряка, які за останні 20 років змінювалися понад 10 разів через пошкодження сильними буревіями. Цього разу крила до вітряка виготовили з міцного якісного дуба. Проєктний менеджмент здійснила команда ГО “Екологічний Рух Черкащини”: історико-краєзнавчі дослідження, вивчення технологій, залучення необхідних фахівців та техніки, монтажні роботи. До слова, роблячи крила, вивчали досвід на Чернігівщині і Сумщині, зокрема, в музеї П. Калнишевського. Хочемо навіть відновити механізм, що обертав верх млина. Адже млини були двох типів. Одні мельник обертав повністю, всю будівлю, а інші були такі, коли млин обертав лиш голівку, тобто, вершечок млина. Таким чином мірошник швидше керував млином, ловлячи вітер. Це голландська технологія. Будемо намагатись зробити млин функціональним, хоча б для показовості, для демонстрації, – каже Вадим Льошенко.
Тетяна Волочай, директорка Благодійного фонду «МХП-Громаді» каже, що збереження культурної спадщини є пріоритетним вектором діяльності Фонду.
– Це важливо, щоб дізнаватися про минуле не лише з книг, а й зберегти і побачити, як наприклад, цей млин. Адже ми живемо в період, коли українці по-новому відкривають власну історію, шукають відповіді на важливі питання в традиціях та обрядах, намагаються осягнути себе через пізнання власного коріння. У цьому процесі надзвичайно важливу роль виконують музеї. Бо музеї збирають унікальну інформацію, фіксують важливі дати, шукають першопричини. Причому цей вклад роблять не лише великі національні музеї, але також маленькі локальні, де почасти можна знайти якісь унікальні артефакти, – каже Тетяна Волочай.
Павло Мороз, директор департаменту корпоративної соціальної відповідальності МХП зауважує, що його компанія є стратегічним партнером Фонду «МХП-Громаді» й у межах соціальних ініціатив проаналізувала запити українців, побачила, що, окрім допомоги армії, потрібно також реалізовувати культурні проєкти.
– Наші захисники повертатимуться в мирне життя, і їм треба адаптовуватися, тож у нас багато програм з підтримки військових. Зокрема, й підтримки їхніх родин, дітей, яких ми зараз возимо на екскурсії. Бо зараз той історичний момент, коли ми маємо розказати нашим дітям про українські традиції та цінності. І найкраще це можна зробити через об’єкти культурної спадщини. Приміром, на цих землях формувалася свідомість Тараса Шевченка, його волелюбство та незламність, – сказав Павло Мороз.
Іван Полудень, керівник ГО «Чужих бід не буває» розповів, що школярів на екскурсії возять не вперше. Окрім того організовували для них тренінги, освітні та творчі проекти.
– Рано чи пізно війна закінчиться і за діток слід думати вже зараз. Я бачу, що досвід таких екскурсій є вдалим, школи зацікавлені у таких поїздках, адже діти, відвідуючи музеї, вчать нашу історію і культуру, – розповів Іван Полудень.