36 років на самоті: киянин переїхав до півострова на Черкащині й оселився у покинутому будинку

Олег Петрик колись жив у Києві та працював театральним режисером. Та 36 років тому переїхав на Черкащину й оселився у покинутому будинку на півострові Трахтемирів. Свою оселю розписав стародавнім орнаментом.

Самітник не користується електроенергією, а сили йому дала місцева природа. Як облаштував побут — розповів Суспільному.

У Києві Олег працював у театрі, але 36 років тому вирішив переїхати на Черкащину:

"Я тут зʼявився 36 років тому, коли пішов із міста. У Києві пішов із театру, а точніше — він мене відштовхнув, оскільки я був дисидентом. Потрібно було займатися радянською ідеологією, та було й багато інших причин. Я намагався створювати поетичний театр у Києві, але він виявився нікому не потрібен. Одного ранку, сповненого незворотності, я потрапив сюди".

Пан Олег у своїй оселі. Суспільне Черкаси

У перші роки проживання на Черкащині пан Олег думав про театр:

"Коли я тут тільки зʼявився, то спершу ще думав про театр. Хотів створити театр однієї вистави — такий, де на відвідувачів дорогою ніби нападають скіфи, печеніги. Думав, як їх будуть зустрічати люди, богатирі і проводитимуть до центру святилища. А там біля хреста на них чекатиме священник і всі молитимуться про відновлення миру на землі".

У будинку чоловік має лежанку, яка опалює всю оселю:

"З лежанки опалюється вся хата. Мені колись сказали, що є одна людина — пічник. Коли я з ним познайомився, виявилося, що він не простий пічник. Він мене повів, розгорнув кропиву, каже: «Ось, бачиш, камінці. Якщо тобі буде не важко, перетягни їх до себе, камінці по 70-80 кілограмів, а я відновлю тобі піч давньоруського знахаря»".

Серед речей вдома пан Олег зберігає шпагу, ножі та відтворення шолома Чингісхана:

"У мене є шпага з вистави Молодіжного театру. Ножі — просто друзі подарували. Є спроба відтворення шолома Чингісхана. Вона робилася для радянсько-американського фільму «Чингісхан» у 1990 році. Унікальна робота. Я дуже хвилююся, якщо мене не буде, куди це піде, бо це все — культура України".

У господарстві має пса Ваньку:

"Мій пес Ванька — це королівська левретка. Він елітний. Але ось фігура чомусь у нього не левретки, а боксера. Можливо, тому, що він живе тут".

На думку Олега, у Трахтемирові не просто побут, а життя:

"Тут не побут, а просто — життя. Тим, що Творець послав — тим і живеш. Я можу не користуватися грошима, але це не означає, що я ними зовсім не користуюся. Звісно, є проблеми з пранням. Я його дуже не люблю. Це у місті ви живете і не належите собі ні хвилини, вас постійно смикає цивілізація. Ви — гвинтики, шурупчики, які сіпають, крутитеся-вертитеся. А тут просто — життя".