Дар'я Коломієць – культурна активістка родом з Черкас, продюсерка та авторка проєкту персональних історій українців Diary of War, завдяки якому знайомить американців із війною в Україні.
Після 10 місяців у США вона ненадовго приїхала до України.
"Мені так добре вдома! Я така щаслива! Я не сміялася за минулий рік так багато, як за останній тиждень!" – ділиться своїми враженнями від приїзду до Києва Дар'я.
Невдовзі вона знову поїде до США зі своєю культурною місією. Вже вшосте за час повномасштабної війни.
У Нью-Йорку Дар'я використовує будь-яку можливість, щоб нагадати американцям про війну в Україні фото: Instagram @dariakolomiec_
"Будучи в Україні і дивлячись новини, Instagram та TikTok я бачила все в жовто-блакитному: тут – Imagine Dragons підняв стяг наш, там – Вакарчук заспівав з Coldplay. Здавалося, що світ не живе нічим іншим, окрім нас. Але коли я поїхала туди, то побачила, що в усіх – звичайне життя. Мені це зробило дуже боляче. І саме в той момент я зрозуміла: у нас дуже багато роботи", – пригадує Коломієць.
Дар'я вірить у силу культурної дипломатії та на власному прикладі демонструє її результативність.
Як українці мають розповідати світу про війну, щоб іноземці хотіли їх підтримувати? Який образ формують зараз ті українці, які опинились у США? Як працює російська культурна експансія?
«Українська правда» поговорила з Дар'єю Коломієць.
– На початку повномасштабного вторгнення до українців намагалися дослухатися, їм хотіли допомогати та цікавились, як це можна зробити. Але зараз через російську пропаганду, яку підсилює трампістський канал Fox News, щодо українців формується наратив: "Це – люди, із якими важко домовлятися, які не хочуть перемовин і затягують війну". Із цим я особисто зіткнулася на День подяки (державне загальнонародне свято США щорічно святкують у четвертий четвер листопада – УП), коли прийшла на вечерю до республіканців. Я спеціально себе приводжу в некомфортне оточення, щоб дізнаватися більше, що ж насправді американці думають про Україну.
Власник будинку підходить до мене і каже: "Дар'я, люди гинуть, ви маєте зупинити цю війну". А я щойно зайшла в цей будинок, стою з тарілкою, яку мені дали, і розумію, що не можу зараз у відповідь вибухнути, тому кажу: "Я знаю. Це мої люди гинуть. Це мої друзі гинуть". На що він говорить: "Так ви не переможете Росію! Це ж як битися з Америкою".
Ми маємо розуміти, що російська пропаганда дуже сильно заходить у вуха американців і нам треба працювати там надпотужно.
Кожного американця формує той українець, із яким він вперше заговорить, який йому вперше розкаже щось про Україну. А від того, яку думку ми у них сформуємо, буде залежати, чи дзвонитимуть вони своїм конгресменам із проханням дати нам більше зброї. У США це дуже дієвий спосіб комунікації.
Щодо українців у американців є багато упереджень. Часто вони не можуть роз'єднати у своїй голові, що є росіяни, а є ми, і що ми – інші. Тому мені б хотілося, щоб кожен взяв іноземця, якого він знає, і звернув його увагу на війну в Україні.
Я ніколи не буду казати: "Ой, американці не хочуть нічого знати про це!". А вони і не мають знати! Водночас американці відкриті до нового досвіду, їх треба просто зацікавити. А це можна зробити, якщо говорити з ними.
реклама
