В окружному суді Мюнхена 10 лютого розпочався судовий процес над обвинуваченим у вбивстві черкащанина

За даними слідства, 58-річний Юрій Ж. 27 квітня 2024 року біля 17:20 завдав смертельні ножові поранення двом українським військовослужбовцям. Один з них, 36-річний Володимир Козін, помер на місці. Інший, 23-літній В’ячеслав Безуглий, – у лікарні. Підозрюваного затримали відразу після вбивства за домашньою адресою неподалік від місця злочину – супермаркету близько до центру містечка. Він був в стані алкогольного сп’яніння.

У МЗС України повідомили, що двоє загиблих українців були військовослужбовцями Збройних сил України та проходили реабілітацію в Німеччині

Через можливий політичний мотив вбивства розслідування вів Центральний офіс з боротьби з екстремізмом і тероризмом (ZET) прокуратури Мюнхена, пише  журналістка striy.net

За версією обвинувачення, підсудний був прихильником загарбницької війни і скоїв злочин через «зачеплену національну гордість».

На суді обвинувачений виглядав спокійним, ховав обличчя від фото та відеокамер, спілкувався з судом німецькою мовою.

Відповідно до заяви підсудного, яку прочитав адвокат, Юрій Ж. визнав свою провину і відкинув політичні чи ксенофобські мотиви. Він заявив, що скоїв злочин в стані сильного алкогольного сп’яніння через побутову сварку і свою алкогольну залежність. Він зазначив, що їхні погляди на війну з українськими військовими справді розходилися, але він “не має нічого проти людей іншого походження, зокрема і українців”.

За даними мерії Мурнау Юрій Ж. проживав у місті приблизно від 1990-их років, він приїхав туди з Росії. Обвинувачений був неодноразово засуджений та оштрафований за різними статтями - зокрема, завдання ння тілесних ушкоджень, перебування без паспорту і порушення правил надання притулку, незаконне проникнення в приміщення, водіння в стані алкогольного сп’яніння, купівлю наркотичний речовин та інші. Він мав репутації конфліктної людини.

Українські військовослужбовці проходили в Німеччині реабілітацію за програмою Kleeblatt-MedEvac. Ця програма діє в країнах Євросоюзу та забезпечує лікування українським військовослужбовцям і цивільним, які отримали травми внаслідок збройної агресії РФ проти України або мають онкологічні захворювання. Володимир Козін та Вячеслав Безуглий приїхали по ній до Німеччини у 2023 році через травми, отримані на війні.

Для Володимира Козіна повномасштабна війна розпочалася з швидкої окупації його рідного міста Каховка Херсонської області в 2022 році. Там він народився і виріс, закінчив школу, працював вантажником та різноробочим. Володимир був єдиним чоловіком в родині. З юності був захисником для мами і чотирьох сестер. Служив в армії. Виросши на березі Дніпра, Володимир обожнював все, що пов'язане з відкритою водою і, особливо, рибалку. Його пам’ятають як дуже веселу і життєрадісну людину.

Виїхавши з окупованої Каховки, Володимир деякий час займався волонтерством, а потім став солдатом в Збройних Силах України. Він служив у 81-їй аеромобільний бригаді. Проходив навчання для українських військовослужбовців за кордоном, брав участь у боях у Донецькій та Запорізькій області. Декілька разів він отримував поранення, але щоразу повертався на службу. У нього був позивний Кіт і він жартував, що має щонайменше сім життів. Після останнього поранення він втратив декілька пальців на правій руці і його відправили на лікування одну з найкращих європейських клінік з лікування травм у Мурнау. В затишному містечку біля підніжжя Альп українському військовому подобалося. Тільки з німецькою мовою було складно, а Володимир дуже любив спілкування.

В Мурнау, у готелі для біженців він познайомився з Володимиром Безуглим. Буквально за декілька тижнів вбивства тому виповнилося 23 роки. Безуглий теж був хлопцем з багатодітної родини. Він народився і виріс в селі Черкаської області, приблизно за 130 кілометрів від української столиці. Після закінчення школи навчався в залізничному училищі. Весною 2021 року він служив строкову службу в армії на Запоріжчині там його і застала повномасштабна війна. В боях він отримав поранення руки, спочатку лікувався в Україні, а потім потрапив до Німеччини.

В’ячеслава Безуглого поховали в рідному селі. У нього залишились батьки, молодша сестра і двоє старших братів. Один з них теж був на війні і вже майже три роки вважається зниклим безвісти.

Володимира поховали на Волині, у селі Локачі. Там тепер живе одна з його сестер і мама. Володимир мріяв після війни теж там оселитися, одружитися і завести дітей.

На суд над вбивцею українців в Мюнхен ніхто з рідних не приїхав.

“Хотілося б подивитися на цю людину, але брата це не поверне”, – говорить сестра  Володимира Ганна Даниленко. – Сподіваюсь, що людина, яка ось так просто змогла когось убити, ніколи вже не вийде з в'язниці”.