Сьогодні у Черкасах в бібліотеці імені Лесі Українки презентували книгу, яка вийшла торік в видавництві «Фоліо» з інтригуючою назвою «Страшні казки для своїх». Антологія українського горору нової доби». Упорядником цієї книги став відомий письменник Кокотюха Андрій.
Важливо, що чи не двадцять відсотків у збірці займає повість черкаського письменника і журналіста Станіслав Стеценко. Він знайомий багатьом читачам як автор гостросюжетних романів – «Чорна акула в червоній воді», «Неандерталець», «Вся влада радам!», «Сексодром», «Війни художників» та ін. ЗМІ свого часу називали Станіслава Стеценка засновником «української літератури «середньої полиці» та "батьком українського трилера".
До антології українського горору увійшли й інші новели сучасних українських письменників. Горор-повість «Монстр» від Стеценка названа Кокотюхою в передмові найбільш жанрово витриманою в сучасній українській літературі. Письменник подарував бібліотеці два примірники антології, то ж всіх прихильників жанру горор є можливість прочитати твір.
До слова, сам автор повісті пригадує біографію Артура Гейлі, прозаїка, який свого часу працював в транспортній компанії. Саме тому, мовляв, у творах знав предметно про що пише, знав професію.
– Я також хотів написати щось таке, у чому, зокрема, й розбираюся. Я побував свого часу у Джалал-Абаді в Киргизстані. Я там їздив, коли працював інженером на радіоприладному заводі в Смілі. Було відрядження. Посилку книг додому відправляв, хоч було дорого. Взагалі вважаю себе більше читачем, ніж письменником. Мама викладала українську мову і літературу, я постійно читав. І думав, а якби оце було так, а не так. Врешті, став посилати твори в різні видання. І в один момент стали друкувати, - пригадує Станіслав Стеценко.
У Джалал-Абаді був досвід спілкування з місцевими, знайомився з їх традиціями, способом життя. У книзі у повісті саме така атмосфера.
– Загалом горор – це історії жахів, які популярні чомусь у країнах, де сите життя. Людям треба стрес, потрібно полоскотати нерви. У нас родоначальником цього жанру є Гоголь, його «Вій». Вважаю його таки нашим письменником, якого привласнили росіяни, - каже автор.
Станіслав Стеценко розповів коротко сюжет. У його повісті в аерологічній cтанції працюють три дівчини, а станція у важкодоступному місці. Четверо засуджених у цей час намагаються дістатися станції, втікаючи з тюрми. Їх бачать альпіністи і тому засуджені їх вбивають. Але Щось прокидається серед тих гір і вбиває рецидивістів. Виживає лиш один, який добирається на станцію. А там вже лишилася одна дівчина, бо і вони з цим незвіданим Щось зіткнулася. Отже, тут вже рецидивіст зіштовхується з дівчиною, але Щось допомагає їй перемогти злочинця. Потім у дівчини з’являється нове випробування: якось повернутися з такої висоти до людей. Через азбуку Морзе приладами вона викликає вертоліт. Проте чи дійсно дівчина перемогла? Фінал у творі розставляє все на місця, та деталі треба вже читати, - каже Стеценко.
Книга продається в інтернеті та в книгарнях міста.
реклама
