3 квітня Канів приймав делегацію із прифронтової Ворожби, що на Сумщині.
Фото: kaniv-rada.gov.ua
У Канівській міській раді зауважують, що цьому візиту передувала зустріч із представниками прифронтових громад Сумщини, яка відбулася 21 лютого ц.р. Попри безперервні обстріли, бомбардування, руйнування інфраструктури, біль втрат вони не здаються, а продовжують жити, допомагати людям, ЗСУ та навіть мають плани на повоєнне майбутнє.
Зустрічали гостей Канівський міський голова Ігор Ренькас, секретар міської ради Оксана П’яткова, заступник міського голови Тетяна Жівотова, депутати, освітяни та представники структурних підрозділів виконавчого комітету міськради. У дитячому садочку «Теремок» гості мали можливість переглянути виступи найменших канівців. Після перегляду концерту візит продовжили у актовому залі загальноосвітньої школи №4.
– Раді приймати вашу делегацію у Каневі. Ви для нас усіх – герої. Адже те, що ви робите для своїх людей кожного дня в умовах обстрілів і бомбардувань – дійсно варте поваги, – зазначив у вітальному слові міський голова Ігор Ренькас.
Далі директор ЗОШ №4 Ірина Верба представила присутнім здобутки навчального закладу, розповівши про облаштування кабінету «Захист України» і сонячні панелі, які нещодавно встановили на даху школи.
Модератор заходу – секретар Канівської міської ради Оксана П’яткова провела презентацію нашої громади і розповіла про допомогу від міст-побратимів. Головний спеціаліст відділу культури Костянтин Андрієнко провів історичний екскурс сторінками життя Канева.
Своєю чергою секретар Ворожбянської міської ради Олександр Ковальов розповів про початок повномасштабного вторгнення.
– Ще 23 лютого 2022 року ми не вірили, що це торкнеться нас. Хоча й чули, що відбувалося у сусідній Буринській громаді, адже саме через неї заходили окупанти. Наступні півтора місяці доводилося просто виживати: хліб по запису, відсутність зв’язку, пусті банкомати тощо. Однак найстрашніше почалося у червні 2022 року, коли дійшла черга до нашої громади. Тоді ми чули звуки вибухів і навіть не мали можливості сховатися від прильотів. Багато людей було поранено і загинуло, – наголосив він.
Фото: kaniv-rada.gov.ua
Навіть попри такі страшні події і постійну евакуацію населення життя у прифронтовій громаді триває далі.
– Евакуація йде, але люди через якийсь час повертаються і садять городи, бо це святе. Земля обробляється і засаджується буквально під обстріли, - додає Олександр Ковальов.
Були присутні на зустрічі і представники внутрішньо переміщених осіб, які, осівши в Каневі, змогли заснувати тут власну справу або ж релокувати власний бізнес з окупованої території. До слова, з початку повномасштабного вторгнення наша громада прийняла більше 4 тисяч ВПО.
Так, підприємиця Олена Собко родом з Енергодару (Запорізька область), поділилася історією, як її рідне місто окупували і перший час вона працювала на атомній електростанції просто під дулами автоматів ворога, з обшуками та постійними обстрілами. Сім’я Конюш розповіла як релокувала бізнес – батьківську пасіку – з Луганщини. Вимушені переселенки Оксана Щербата і Ірина Рожкова також поділилися історіями свого життя та адаптації у Каневі.
Дві години спілкування пролетіли як одна мить, залишивши по собі невимовні емоції. Це і відчуття спільного болю, бажання боротися, єднатися і продовжувати жити на своїй землі. Завершився захід відвідинами Тарасової гори і музею.
реклама
