Цього дня Київ, Львів, Одеса, Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Дніпро, Рівне та Черкаси об’єдналися у спільному вшануванні поета, для якого свобода була не абстрактним поняттям, а життєвим вибором. Засновник фестивалю — військовий і музикант Ігор Двигало, який проволив організаційні зустрічі просто з бліндажа.
Цей факт став символом події: культура не зупиняється навіть у найважчих умовах і не знає перешкод, коли йдеться про пам’ять, гідність і свободу. Черкаси долучилися до фестивалю поетично-музичним вечором, що став глибокою розмовою зі словом Василя Стуса — болісним, чесним і разюче актуальним сьогодні.
Поезія та музика цього вечора органічно перепліталися, відкриваючи теми вибору, внутрішньої свободи й незламності людини перед обличчям репресій. Участь у події взяли Олексій Юрін, Олександра Опарієнко, Олександр Новаченко, Олександр Швидкий, Altamax. Їхні виступи наповнили простір глибиною, тишею між рядками й щирим співпереживанням. Фестиваль проходив у приміщенні Гончаренко-центру.
Особливу силу фестивалю надали онлайн-трансляції між містами, які створили відчуття єдиного культурного простору. Найщемкішими стали включення з передової — нагадування про те, що боротьба за свободу, про яку писав Стус, триває просто зараз. Фіналом вечора стала спільна розколяда «Добрий вечір тобі, пане господарю». 6 січня — Водохреща, останній день коляди.
У радянські часи колядування було формою непокори, за яку переслідували й арештовували. Серед тих, кого карали за коляду, був і Василь Стус. Цього дня коляда звучала в унісон у різних містах України, творячи єдину всеукраїнську коляду — як акт пам’яті, спротиву й єднання.
Про це інформують організатори
