Інтерв’ю проєкту агентства "Інтерфакс-Україна" з енергетики "Енергореформа" директора КП "Черкаситеплокомуненерго" Павла Карася.
- Уряд з 1 квітня змінив Постанову №222 та скасував пільговий газ для виробників електроенергії, залишивши їх ще на півроку тільки для прифронтових територій. Ваше підприємство оголосило, що відключає свої когенераційні установки та припиняє генерувати електрику. Водночас ви зазначили, що й на ринку купувати газ ТКЕ також не можуть. Проясніть, будь ласка, ситуацію.
- Ми отримували природний газ за умовами спецобов’язків (ПСО) по двох постановах Кабінету міністрів України: №812, яка забезпечувала нам газ для виробництва тепла, та №222, яка забезпечувала газ для виробництва електроенергії.
Тепер нам перекрили можливість купити будь-який газ для виробництва електроенергії: ми не можемо використати газ, призначений для виробництва тепла, щоб виробляти електроенергію для продажу на ринку, бо є пряма заборона постанови №812.
Купити ж газ, навіть не за пільговою, а за ринковою ціною, аби генерувати електроенергію, ми також не можемо, бо поки для нас немає механізму його купівлі.
Тому нам залишалося лише одне – зупинити когенерацію. Але тут варто врахувати той момент, що когенераційна установка працює одразу в двох режимах: і на виробництва тепла, і на виробництво електроенергії. Зараз ми вимушені працювати на газовому котлі: даємо тепло в бюджетні установи міста, які ще не відключені, та гарячу воду черкащанам. Але ж котел не може виробляти електроенергію.
Тому в результаті виходить парадоксальна ситуація: ми вимушено припинили виробляти електроенергію, яка вироблялася одночасно із тепловою, але споживання газу у підсумку не зменшили.
Якщо логіка уряду в тому, щоб відключити виробників електроенергії з метою заощадження природного газу, то де ж ця економія у випадку з ТКЕ?
- Мабуть, логіка уряду в тому, що з початком опалювального сезону ви почнете виробляти тепло, а заодно з ним й електрику.
- Вочевидь так. Але тут є важливий технічний момент. Коли когенераційні поршневі машини простоять без роботи літо, я запевняю вас, що на осінь ми матимемо справу із металобрухтом.
Я вам так скажу – з комунальників в Україні машини законсервуємо ми та, можливо, ще Вінницьке ТКЕ. Адже консервація однієї машини коштує мільйон гривень. Як ви думаєте, багато в нас комунальних підприємств, які можуть знайти мільйон, щоб законсервувати машину?
Якщо когенераційна машина не працюватиме три місяці, потрібно робити капітальний ремонт двигуна. Така специфіка обладнання. Це не водогрійний котел, який можна зупинити на літо, а восени запустити.
Тож логіка уряду в цьому питанні особисто мені абсолютно незрозуміла. Таке враження, що рішення приймалося поспішно та без врахування довгострокових наслідків.
Адже одним рішенням ТКЕ виключають із поставок газу для виробництва електроенергії, а вже ледве не через кілька годин на нараді у профільному відомстві від тепловиків вимагають звітів про встановлення нової когенерації.
- Що треба зробити, аби такі підприємства як ваше могли купити газ на ринку? Може, питання не тільки в механізмах, а й у коштах на це?
- Ми не маємо проблем із грішми на виробництво електричної енергії, тому що це прибутковий вид діяльності.
Тепер щодо механізму. Постачальником газу для ТКЕ і за першою, і за другою постановами Кабміну була державна газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Якщо виходити на ринок газу, для теплопостачальних підприємств це означає зміну постачальника.
ТКЕ не може змінити постачальника з тієї причини, що "Нафтогаз Трейдинг" дає ТКЕ пільговий газ для виробництва тепла населенню і бюджетним установам, тож ми одразу цей газ втратимо. А цього теплопостачальні підприємства допустити не можуть. Бо ми не можемо залишити населення та бюджетні установи – лікарні, дитячі садочки, школи – без дешевого газу для опалення. Але якщо вже ТКЕ "кидають" в ринок, логічно зробити ринкову вартість електроенергії – прибрати прайс-кепи, все вирівняється і теплопостачальні підприємства не будуть у збитках.
Держава раніше регулювала для ТКЕ ціну на газ, встановлювала верхню межу ціни на електроенергію. Тепер же зробила більш жорстке регулювання ціноутворення на електричну енергію – понизила прайс-кепи, а газ ми маємо купувати значно дорожче за ринковою ціною. Таким чином, виробництва електроенергії стає економічно невигідним.
І найголовніше. Коли вже ТКЕ "відпускають" в ринок, не треба цього робити під час найвищих цін на газ.
Треба було відпускати, коли ціни на газ були нижчі. Я б із задоволенням купив тоді газ і закачав би в його сховище. Наприклад, у травні 2024 року, коли ціна була 14 тис. грн/тис. куб. м, я пропонував "Нафтогаз Трейдингу": є обсяг 2, давайте я у вас куплю по 14 тисяч і закачаю в сховище. Ні, не можна. Чому? Ну, не можна. У нас для цього навіть відкрита кредитна лінія на 100 млн грн, свого часу ми підписали рамковий договір саме під ці потреби та чекаємо слушної нагоди.
Тобто тепловики – не жебраки, які випрошують грошей чи дешевий газ. Ми готові працювати в ринку, тільки на зрозумілих та справедливих умовах.
- Два постачальника у ТКЕ бути не може?
- Суто теоретично газовий кодекс це передбачає – так звана алокаційна угода з двома постачальниками. Але такого досвіду в Україні не було, бо це досить складний механізм. Зараз ми пробуємо його запускати, але на це також треба час. Поки що я не дуже вірю, що в нас вийде, як і в те, що інші наші колеги по ринку на це підуть. Адже їхній загальний фінансовий і кадровий стан значно гірший ніж у нас.
- То що, по вашому, потрібно робити зараз?
- Терміново виправити помилку та як мінімум прийняти постанову та визначити порядок отримання теплокомуненерго природного газу для виробництва електричної енергії. Справа навіть не в ціні. Адже теплопостачальні підприємства не можуть йти на відкритий ринок ще хоча б з тієї причини, що не можуть щодня мати інший договір та іншу ціну.
Насправді є рішення. Постановою Кабінету міністрів України №812 передбачені поставки газу для виробництва тепла. Згідно з постановою, визначений так званий обсяг №1 – це природний газ для виробнитва тепла для населення. Визначений і обсяг №3 – це газ для бюджетних установ.
Є так званий обсяг №2 – газ, що використовується для виробництва електроенергії (когенерація) для власних та інших потреб. Тому можна просто дозволити теплокомуненерго використовувати природний газ за так званим обсягом №2. Це буде газ за ринковою ціною. Так, це досить дорогий газ, але це дозволило б нам працювати по 2-3 години, максимум – до 4 години на добу. Таким чином, ми хоча б мали можливість покрити операційні витрати теплопостачальних підприємств і уникнути дороговартісної консервації когенераційних машин.
Але ідеальний варіант все ж, як на мене, є – забезпечити ПСО спеціальну ціну для розподіленої генерації хоча б на рівні 25 тис. грн/тис. куб. м (було 19 тис. грн/тис. куб. м – ред.). Це оптимальна, за нашими розрахунками, ціна, при якій ми могли б працювати до 10 годин на добу.
Так, це невелика рентабельність, але це б дало можливість ТКЕ працювати, експлуатувати обладнання, заробляти кошти на його відновлення, на зарплату і головне – для реалізації плану заходів щодо підготовки до зими. До всього ж, це невелика цінова різниця з ринком, приблизно 5 тис. грн/тис. куб. м.
- До речі, скільки ви заробили на виробництві електроенергії, коли отримували газ по ПСО в 19 тис. грн/тис. куб. м?
- Про міфічні надприбутки ТКЕ при виробництві електроенергії не йдеться - рентабельність була в середньому до 50%.
Перевага когенерації в тому, що вона високоманеврова. Ми працюємо тільки тоді, коли нам це вигідно – умовно від рентабільності 0 до її максимальних рівнів.
Наприклад, 4 години в день рентабельність близько нуля. Це покриття власних витрат. Потім рентабельність стає приблизно 20%, потім – 50% і на кілька пікових годин може зрости до 150%. За рахунок коштів від е/е ми забезпечували свою базову рентабельність і могли виконувати свою функцію – давали тепло і гарячу воду.
Врахуйте, що обсяг заборгованості держави по різниці в тарифах перед "Черкаситеплокомуненерго" складає майже 368 млн грн, що в 1,5 разу більше нашої заборгованості перед Нафтогазом – 213 млн грн.
Ми прорахували економіку. Наприклад, при ціні газу 28 тис. грн/тис. куб. м наша собівартість приблизно 7 грн/кВт. Тобто всі години, де на ринку вартість електроенергії менше 7 грн/кВт, ми продавати електроенергію не будемо, машини простоюватимуть. І при такій ціні газу, як я рахував, ми б працювали приблизно 6 годин на добу, при 30 тис. грн/тис. куб. м – 4 години, при 25 тис. грн/тис. куб. м – до 12 годин.
Але хочу наголосити на ключовому: увесь дохід, який ТКЕ отримують від продажу електричної енергії, ми спрямовуємо на підготовку до наступного опалювального сезону.
- Бачте, з одного боку – дефіцит газу, з іншого – споживачі електроенергії скаржаться на її високу ціну.
- У нас може бути окрема дискусія з приводу ситуації на ринку газу. Але, якщо така критична ситуація, то чому, наприклад, працюють підприємства хімічної промисловості, які споживають більше газу, ніж вся когенерація разом взята?
І якщо ми говоримо про критичну нехватку ресурсу, то треба зупиняти тих споживачів газу, продукцію яких – наприклад, мінеральні добрива – можна компенсувати імпортом.
Бо генерація – це обладнання для виживання. Коли це обладнання зараз зупиниться і не буде працювати, в мене великі сумніви, що ми перезимуємо наступну зиму. Відсутність когенерації може призвести до того, що в нас замерзне пів країни.
Основна причина того, що сталося цієї зими в Києві – це відсутність розподіленої генерації. Ми ж свідомо будували в Черкасах розподілену генерацію для захисту своєї територіальної громади. І ми, фактично, єдине місто в Україні, яке повністю виконало план президента стосовно такого будівництва.
У нас приблизно 20 когенераційних установок загальною потужністю понад 20 МВт, об'єднані в єдину мережу, яка забезпечує можливість роботи в острівному режимі в разі блекаутів, забезпечує роботу критичної інфраструктури. Також ми забезпечуємо е/е приблизно 20% споживання Черкас.
Ми почали розбудовувати когенерацію ще з 2004 року, але таку розгалужену мережу побудували саме під час війни. Це дало фундаментальний результат. У Черкасах не було перебоїв із постачанням тепла, попри доволі жорсткі відключення світла, які у нас були одні з найжорсткіших. Але у нас були тепло і гаряча вода. Це призвело до того, що під час цієї зими приблизно 30 тисяч родин з Києва переїхали до Черкас.
- За які гроші ви купили свою когенерацію? Який взагалі у неї статус?
- Це власність територіальної громади. П'ять установок було куплено підприємством, це був кредит Європейського банку реконструкції та розвитку. Одна установка куплена за рахунок міської ради. Інші установки ми отримали від донорів – USAID та GIZ. Підключали за свій рахунок.
Вироблялося і тепло, і електроенергія, 90% якої йшло в мережу, а 10% – на власне споживання.
- Взагалі ви збиралися ще ставити когенераційні установки?
- Так! До нас вже їде кілька машини і ще деякі замовлено. Тобто всього за загальною потужністю ми планували встановити приблизно стільки ж машин, скільки маємо наразі. Ми взагалі планували, і наш міський голова поставив таку задачу, довести нашу загальну генерацію з 20% до приблизно половини споживання міста Черкаси. Тоді б ми спокійно дивилися в майбутнє.
- Наскільки ви повернули гроші за купівлю та підключення когенерації?
- Затрати на встановлення ми плюс-мінус повернули. І ще ми хотіли за цей час, поки їдуть інші машини, накопичити кошти на їхнє підключення.
Обладнання, ясно, що ми не окупили. Його вартість досить висока, а ми реально могли нормально працювати тільки декілька місяців. Тільки фактично цієї зими ми отримали якусь базову рентабельність. Але питання в тому, що значну частину обладнання нам передали донори, тому нам, на відміну від бізнесу, не треба повертати його вартість.
Зараз весь бізнес по когенерації також став та перестав завозити машини. Укладені контракти також заморожуються. Адже приватні інвестори також на щось розраховували. І по відношенню до них також немає жодної логіки.
Ще один момент – чомусь пільгову ціну за газ залишили тим, хто підключився з 1 грудня 2025 року. Тобто тим ТКЕ, хто спрацював оперативно та вчасно встановив когенерацію, як ми, пільг немає, а тим, хто довше думав та зволікав, пільги є.
Якщо зараз не змінити цю постанову, ми зведемо нанівець всі заходи з підготовки до опалювального сезону, коли розподілена генерація, яка є основою державної стратегії з посилення енергетичної стійкості, просто "завалиться".
- Приватники, на відміну від вас, ТКЕ, можуть купити газ на ринку.
- Можуть. Але питання в тому, що у них не буде відповідної рентабельності. Бо знову ж таки їм треба повертати вартість машин. І, відповідно, їм не вистачатиме тих двох чи максимум чотирьох годин роботи на ринку.
Але якщо ми хочемо пережити наступну зиму, і встановити для цього, як говорив президент України, 1,5 ГВт розподіленої генерації, треба дати цьому стимул.
Свого часу про до цих 1,5 ГВт ставилися скептично, але – я говорю це як фахівець – це абсолютно реальна цифра! Щоправда, за однієї умови – послідовної державної політики щодо стимулювання розвитку когенерації.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису