Починаючи з осені минулого року, в центрі Сміли відбувається акція на підтримку військовополонених і зниклих безвісти під час нинішньої повномасштабної війни росії проти України. Участь у ній беруть рідні та близькі тих, хто досі не повернувся додому. Вони виходять на площу з портретами своїх синів, чоловіків, братів, сподіваючись на звістку і зберігаючи віру в їхнє повернення.
Ці заходи проходять у стриманій атмосфері спільної молитви й контрастують із повсякденним ритмом міста. Для одних це звичайний день, для інших — безперервне очікування.
Сьогоднішня субота не стала винятком, однак була позначена двома подіями.
О 10-й ранку площу, де зібралися учасники акції, наповнили автомобільні сигнали: до Сміли прибула колона автопробігу з Черкас на знак підтримки.
Близько 11-ї години містяни зустрічали свого Героя — одного з тих, чиє молоде усміхнене обличчя теж було серед портретів зниклих безвісти.
Після півтора року очікування додому повернувся 33-річний Максим Семагін, який загинув під час запеклих бойових дій на Курському напрямку. На жаль, його повернення відбулося «на щиті».
У Покровському соборі відбулася церемонія прощання з Героєм. Священники звершили панахиду, в якій взяли участь рідні, близькі та жителі громади.
Поховали Максима Семагіна на центральному кладовищі Сміли, на Алеї Героїв.
Акції на підтримку військовополонених і зниклих безвісти тривають і надалі, нагадуючи про тих, хто досі не повернувся, і про родини, які щодня чекають.
Олександр Слєпцовський, фото О. Слєпцовського
реклама
