У Черкаській обласній лікарні українському військовому, який після важкого поранення пройшов 25 кілометрів пішки до евакуації, виконали надскладну реконструктивну операцію з відновлення руки. Такі втручання належать до найвищого рівня мікрохірургії та в Україні досі залишаються поодинокими.
Фото: сайт Змі.ck.ua
Роман, родом із Черкас, був мобілізований у жовтні та служив піхотинцем, пише Змі.ck.ua. Поранення отримав у лютому під час бойового завдання. Попри тяжку травму, він самостійно дістався до безпечної точки, подолавши 25 кілометрів.
Вибухова травма практично зруйнувала кісткові структури руки. Водночас нерви дивом залишилися неушкодженими, саме це зберігало шанс на відновлення кінцівки. Після кількох складних операцій, за словами лікарів, наступним етапом могла стати ампутація.
Єдиним шансом залишалася мікрохірургічна реконструкція — пересадка кісткового клаптя, яка дозволяє відновити анатомію руки та зберегти її функцію. В Україні такі операції вже проводять, однак лише окремі команди, і цього недостатньо з огляду на масштаб бойових травм.
Саме тому до Черкас прибула міжнародна команда мікрохірургів у межах Reconstruction Mission. Її основна мета — передавати українським лікарям практичні навички роботи з такими травмами. Одним із пацієнтів місії став Роман.
Під час 10-годинної операції хірурги видалили уламки зруйнованих кісток та пересадили в руку фрагмент малогомілкової кістки з ноги пацієнта. Одночасно команда виконала мікросудинне з’єднання за технологією free flap: під операційним мікроскопом судини зшиваються настільки точно, щоб пересаджені тканини одразу отримали кровопостачання.
Після операції Роман не втрачає гумору. «Хірурги сказали, що на цій руці в мене буде великий біцепс», — жартує він.
«Такий підхід дозволяє уникнути ампутації та значно скоротити шлях відновлення. Одна подібна операція може замінити серію з приблизно десяти окремих втручань у майбутньому», — пояснює український ортопед-травматолог, завідувач відділення сучасної ортопедії Черкаської обласної лікарні Владислав Козанчук.
За його словами, завдяки збереженим нервовим структурам пацієнт має хороші шанси на відновлення функції руки. Попереду щонайменше два місяці ранньої реабілітації, а далі тривала робота з фізичним терапевтом.
Операцію проводили спільно українські та американські мікрохірурги. Для української команди це також навчання в режимі реального часу, безпосередньо в операційній, на випадках, які стали новою реальністю для медицини воєнної країни.
«За кордоном ми часто можемо бути лише спостерігачами або навчатися на кадавер-курсах. Це важливо, але недостатньо. Коли світові фахівці приїжджають працювати разом із нами тут, в українських умовах, це найефективніша форма наставництва», — каже Владислав Козанчук.
Окремим викликом для розвитку такого напряму в Україні залишається нестача спеціалізованого обладнання. Саме тому міжнародна місія привезла з собою операційний мікроскопи та необхідні інструменти.
Американський мікрохірург Патрік Келлей зазначає, що навіть для провідних центрів світу подібні травми залишаються винятково складними.
«За свою практику я виконав понад 3000 таких операцій. Але рівень ушкоджень, які бачу в Україні, унікальний. Водночас не менш вражає мотивація українських колег — вони хочуть навчитися і робити це самостійно», — говорить він.
Такі операції сьогодні означають більше, ніж порятунок окремого пацієнта. Вони формують в Україні власну школу реконструктивної хірургії бойових травм, щоб дедалі більше захисників могли отримувати допомогу вдома, не втрачаючи часу й шансів на повноцінне життя.
реклама
