Народний депутат від Партії регіонів Володимир Олійник не може поділити із сестрою і братами батьківську хату в селі Бузівка Жашківського району, пише «Газета по-українськи».
На фото ліворуч – хата батька нардепа Володимира Олійника
– 11 років згадували про батька тільки на свята, а тепер згадали і за хату, – каже 51-річна сестра нардепа Галина Пояркова.
Бузівка – за 16 км від райцентру. Тут понад дві тисячі жителів, є школа, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, дві церкви, будинок культури, дев'ять магазинів і кафе, працює агрофірма. Раніше селом пролягала міжнародна траса Київ–Одеса, однак 2010 року новий автобан пустили за Бузівкою.
– Нас у сім'ї четверо. Найстарший Василь, Володя – середній, Толя – молодший, а я – найменша, – Галина Миколаївна зустрічає на автобусній зупинці. Вона у чорній куртці та спортивних штанях, без шапки, поправляє русяве волосся. Проводить до батьківської хати. – А он і Анатолій поїхав, – показує на «Субару», що проїжджає вулицею й зупиняється біля магазину «Випічка».
На сусідній із центральною вулиці сніг не розчищений.
Володимир Олійник працював суддею в Черкасах, двічі був мером обласного центру. Від 2002-го живе в Києві, народний депутат. Його брати Василь і Анатолій — підприємці. З родинами живуть у Бузівці, мають тут магазини, пекарню, газову заправку, будують станцію техобслуговування. Галина — технолог за освітою, до 2000–го жила з чоловіком і сином у двокімнатній квартирі столичного мікрорайону Троєщина. Після смерті матері більше часу проводить у Бузівці.
– У нас тут скромно, бо господарства нема де тримати, – заходимо на подвір'я. – Я ж часто у Київ їжджу, а батько вже не може. Тільки собака є, Пушок.
Хата Миколи Олійника – за 200 м від синової пекарні. Будинок цегляний, оздоблений «шубою», бляха на даху поіржавіла. На металопластикових вікнах висять ролети, біля входу причеплена супутникова антена.
– Усі ремонти я робила за свої гроші, – Галина відчиняє двері, показує нові кухонні меблі. Шпалери недоклеєні. – Туалет був надворі. Але батько колись упав, подзвонив мені. Я приїхала, зробили в хаті ванну, унітаз.
87-річний Микола Олійник сидить посеред вітальні у картатій сорочці. На плазмовому телевізорі «Самсунг» дивиться «Діалог із країною» президента Віктора Януковича. Від екрану не відривається, на присутніх уваги не звертає.
– Відколи померла мама, я доглядаю батька, – розповідає. – Він гіпертонік, недочуває. Мій чоловік Сергій – кардіолог. Останні 11 років постійно дивиться за батьком. З вени бере кров і возить у Київ на аналізи. Кардіографа часто привозить, усіх сусідів обстежує. Батькові дорогі імпортні ліки купуємо. Брати жодного разу нічого не дали на лікування.
2005-го Микола Олійник оформив дарчу хати на онука 25-річного Євгена Пояркова, сина Галини. Той працює у столиці лікарем. Сини батькові не перечили.
– А у 2011 році почалося, – згадує Галина. – Батькові ювілей святкували, всі зійшлися, приїхав Володя. Зібрались і кажуть, що батько на мене скаржиться. Незрозуміло, куди витрачаю його пенсію. Батько тоді отримував 1100 гривень. Да, я забирала, за неї купляла продукти, платила за газ і телефон, ліки. Батько ж постійно дзвонить хлопцям зі стаціонарного. Володі все розказала. Наступного дня він прийшов: «Ми з сім'єю порадилися і вирішили, що твій Женя не достойний батьківської хати». Сказав, що я травлю батька їжею, а мій чоловік — ліками. Найняв повариху. Вона кожен день приносить батькові їжу, він її розігріває. Оце наварила йому вареників на пару, він же любить. Поставила, а він викинув. Потім і Василь з Анатолієм підключилися. Кажуть: ми тебе звідси виженемо, хату заберемо.
Галина Миколаївна каже, що 30 березня торік брат Анатолій її побив.
– Якраз встановлювала антену, – згадує. – Прийшов Анатолій, почав кричати. Двічі вдарив у груди, штовхнув на підлогу. Потім Толя другий раз побив мене, 11 вересня. Я дзвонила і в міліцію, і в прокуратуру. Міліція приїжджати відмовилися. Думаю, це Володя розпорядився.
Брати Олійники подали заяву до суду, вимагають визнати договір дарування хати недійсним.
– Ось дивіться, – жінка дістає документи. З них випливає, що Галина Пояркова вигнала батька з його помешкання. Тепер Микола Олійник змушений жити у сина Анатолія. – Он батько сидить, нікуди зі своєї хати й не виходив. Якщо брати думають, що я його отравляю, то чого досі ніхто не забрав батька до себе?
Зараз Миколу Олійника забезпечують сини. Володимир оплачує послуги кухарки, Анатолій – купує продукти.
– Конфлікту навколо хати вже немає, – каже Володимир Олійник. – Ми з братами і батьком вирішили: хату залишимо сестрі, а за місяць батько перебереться до Анатолія.
– Після того, як батько оформив дарчу, сестра почала його обіжати, – додає 54-річний Анатолій Олійник. – Батько – стара людина. Може їсти, накришити хлібом, кілька разів до туалету не добігав. Сестра лаялася. Батько пожалувався нам. І зараз розказує, що вона то телевізор виключить, може вдарити, каже: «Це хата не твоя». А всі ті ремонти вона робила на Володіні гроші. Перед судом щодо оскарження дарчої Володя при нас казав батькові: «Яке б не було рішення суду – батьку, перепиши хату на сестру, хай не колотить світ». Ми вирішили, що я заберу батька до себе. Зараз у врем'янці робимо ремонт. До середини березня там буде палац.
Анатолій Миколайович говорить, що часто спілкується з батьком.
— Ми з братами знали, що він при Галі, то не дуже й мішалися. А зараз заходжу до батька кожен день. І нам з Василем, і Володі прикро, що сестра такого наколотила через ту хату. Вона нам не треба. А Галя вже й Тимошенко згадала, і Кужіль, і по всій Україні рознесла. Бог їй суддя. Володя сьогодні до мене приїжджав. Пообідав, подивився, як іде будівництво. До Галі йти не хоче, бо вона виходить на вулицю, починає кричати. Володя — солідний чоловік, нащо йому ті скандали? Бити я її не бив. Дав раз ляпаса, бо приснула нам з батьком сльозогінним газом, а сама у вікно вискочила.
Селяни знають про конфлікт у Олійників. Одні підтримують жінку, інші – її братів.
– Галя з чоловіком – хороші люди, порядні. Ніколи не відмовлять, як шо треба. У Галі всюди порядки, батько доглянутий, – каже сусідка Миколи Олійника. Просить не називати її.
Біля церкви стоїть гурт.
– Вони зараз ремонтують сарай у Толі, – каже огрядна, високого зросту жінка в коричневому пальті і синій хустці. – Зроблять батькові одну кімнату, а за стіною будуть свині. У хату батька не хочуть брати. То все показуха. То такі люди, що заберуть старого на пару днів до себе, а потом назад Галі відправлять. Бо він нікому там не треба.
– Галя – скандальна жінка, – заперечує чоловік середніх років у чорній куртці з білими літерами на грудях. – У Києві колотить свою сім'ю, то син із чоловіком її сюди відправляють, щоб не заважала.
реклама
