Напередодні Різдва жителі кількох сіл, що користуються послугами автобуса на маршруті «Оржиця-Черкаси», в райцентр Чорнобай не потрапили. Автобус не приїхав.
Очікування автобуса на зупинці серед поля ледь не завершилось трагедією. Близько дюжини людей ловили дрижаки на семи вітрах, але автобуса так і не дочекались. Подробиці морозної екзекуції над громадянами, влаштованої перевізником, у листі до редакції газети «Черкаський край» виклав пенсіонер Юрій Рогульський: «Шостого січня близько 7.30 ранку на зупинці, що її в народі називають «біля колодязя», зібралось одинадцятеро людей різного віку, у тому числі я. Серед нас була мама з немовлям, якій треба було потрапити у районну лікарню для госпіталізації. У той день був дванадцятиградусний мороз, а потім почалася заметіль. Ми довго чекали автобуса «Оржиця-Черкаси», який ще до сьомої ранку мав доїхати до сіл Бакаєве та Франківка, але він так і не з’явився. Хвора дитина плакала, а всі ми мерзли й обурювались нехлюйством тих, хто відповідає за цей автобусний маршрут. Кілька людей, щоб не замерзнути, почали розходитися по домівках, попрямувавши у свої села. Мені та жінці з дитиною пощастило доїхати до Чорнобая на попутному автомобілі...
Схожий випадок із цим же автобусним маршрутом стався і 12 січня. Рейс о 9.50 скасували з невідомих причин і люди мусили чекати автобуса об 11.00. Народу зібралось багато і сісти у переповнений автобус пощастило далеко не всім… Скільки триватиме ця сваволя перевізників? Громадський транспорт має служити громаді, а не громада транспорту…».
Зі скаргою до Чорнобаївської райдержадміністрації, яка за результатами тендерів розподіляє маршрути між перевізниками, пенсіонер не звертався. «Я їм не вірю, а тому звернувся до газети, якій довіряю і передплачую багато років», — пояснив журналістам Юрій Рогульський.
З’ясувати причини незадовільного, на думку скаржника, руху автобусів узялися журналісти. В приймальні голови райдержадміністрації секретар спочатку не хотіла оформляти усне звернення кореспондента. Почувши, хто і чому телефонує, не називала свого прізвища й посади.
— Ви ж напевне маєте ім’я? — допитувався автор.
— Маю.
— Так назвіть.
— Наталія Іванівна.
— А прізвище?
— А для чого, щоб ви потім на мене скаржилися? — заперечила секретар. Проте усне звернення пообіцяла зафіксувати.
З досвіду відомо, що часто в роботі зі зверненнями громадян у деяких державних органах і досі керуються відомим ще з радянських часів принципом: скарги громадян розбирають ті, на кого скаржилися. Схоже, що так відбулося і в цьому випадку. Але принаймні хоч якось відреагували.
На номер, який я залишив секретарю в приймальні РДА, мені зателефували особи, які відрекомендувалися членами спостережної ради ПрАТ «Чорнобаївське АТП 17149» Олександром та Інною Старіковими. Вони виклали своє бачення ситуації:
— Першого січня було розміщено оголошення на всіх зупинках і в салонах автобусів про те, що 6 січня у зв’язку зі святами буде обмежено кількість рейсів, також підприємство офіційно повідомило про це рішення відповідні контролюючі служби. Підприємство діяло в межах чинного законодавства, бо законодавством дозволено обмежувати рух автобусів на свята. Всі люди про це рішення знали, а якщо хтось і не бачив цього оголошення і повідомлення до нього не дійшло, то це, вибачте, його проблеми. Бо крім нього одного (йдеться про скаржника. — Кор.) ніхто на зупинку не виходив.
— А скаржник повідомив, що таких, як він, було аж одинадцятеро.
— Але ж усіх попереджали завчасно…
— А що ж сталося 12 січня?
— Того дня автобус поламався під час рейсу, і нам довелося його буксирувати. Несправний автобус ми, за вимогами законодавства, не маємо права випускати на маршрут. Замінити поламаний автобус нам не було чим, бо вже кілька років ми не маємо змоги оновлювати парк. При розподілі маршрутів нам дістався той, яким користуються переважно пенсіонери-пільговики. А держава затримує оплату за надані послуги з перевезення пільговиків.
Як пояснили Олександр та Інна Старікови, за минулий рік держава винна підприємству 150 тисяч гривень, і ще борг у сумі 50 тисяч накопичився вже за цей рік. Що ж стосується випадку 12 січня, то жодної вини керівництво фірми не визнає. Адже, відповідно до норм закону і умов договору, передбачено від 4 до 6 відсотків зривів у забезпеченні перевезення пасажирів через поломку техніки.
Володимир Лимаренко, «Черкаський край»
реклама
