Де і в яких умовах живе, чим захоплюється та як проводить вільний час 39-річний генеральний директор товариства «Золотоніський бекон» Галина Дубовик, яка посіла 65-те місце в цьогорічному рейтингу топ-100 найуспішніших бізнес-леді України Галина Дубовик, з'ясовувала «Газета по-українськи».
Пані Галина живе в трикімнатній квартирі, площею 49 кв. м у Черкасах.
Зустрічає журналіста в короткій хутряній накидці, туфлях на високих підборах. Разом сідають у її сріблястий «хюндай». Галина Дубовик за кермом – із 18 років. Живе на вул. Громова.
– Сюди переїхала, коли розлучилася з чоловіком. Приходить момент, коли розумієш, що краще розійтися й не заважати жити одне одному, – говорить бізнес–леді. – Зараз почуваюся абсолютно щасливою людиною. Мама каже: «Ой, ти ж одинока жінка». А я їй пояснюю: за вашим менталітетом одинока, а я – вільна. Це дві різні речі.
Сходами піднімається на п’ятий поверх:
– По голові ніхто не ходить і не затопить ніхто. У цьому будинку я народилася.
Галина Дубовик стукає у двері. Відчиняє її 17-річна донька Валерія. Помешкання оформлене у світлих тонах.
– Перед тим, як робити ремонт, їздила по роботі в Данію. Здивувало, наскільки там все просто: натуральні кольори, дерево, мінімум меблів. Коли верталася, вже розуміла, що в мене будуть світлі двері, світла підлога, – розповідає Галина.
У коридорі висять дві картини Анни Ковальської. Намальовані букети квітів.
– Це роботи доньки головного бухгалтера. Вона зараз у Данії працює. Уже мала там свою виставку.
Із кімнати вибігає сіамська кішка.
– Знайшла її два роки тому, коли ввечері верталася додому. До машини підбігла, очі червоні. Думала, погодую і все, а через три дні мені стало шкода її викидати. Так і лишилася, – каже Дубовик.
Заходять до вітальні. У кутку – великий червоний диван, застелений накидками з овечого хутра. Місцями подертий кішкою. Навпроти на стіні – великий плазмовий телевізор.
– Люблю дивитися різні мильні опери на дві серії, із шоу подобається «Майстер шеф». «Х-фактор» дивилася.
Під скляною полицею на підлозі лежить мікрофон.
– Співаємо караоке, коли приходять гості – дуже близькі люди, – показує на нього Галина Іванівна. – Я не заздрю своїм сусідам, – сміється.
У протилежному кутку біля дверей – м’який будиночок для тварини. Під стіною – книжкова шафа. На полицях – зібрання творів Джека Лондона, Марка Твена, дитяча енциклопедія.
– Моя мама дуже захоплювалася читанням, це її бібліотека, яку ми поділили з братом. Я собі взяла Шевченка, Чехова. Йому лишила Лесю Українку, Толстого, – розповідає. Поміж книжками – сувенірні тарілки, привезені з-за кордону. Директор була в Москві, Копенгагені, Амстердамі, Гамбурзі, Берліні, Єревані, Вільнюсі.
– За п'ять років у відпустці була три тижні. Активний відпочинок не люблю, бо від нього треба ще відпочивати. І лежати на пляжі не подобається. Із хобі – попаритися в бані. Завжди в машині вожу дубовий віник. Учора дивилися з донькою «Холостяк», то зрозуміли, що хочемо поїхати в Канни. Навіть не знаю, чому. За кордоном жити не хотіла б. Уже мала такий досвід: після школи батьки відправили в Канаду до родичів. Пробула там два місяці. Люди там неемоційні, сусіди не розмовляють між собою. Повернулася додому. Кажу: «Мамо, їстиму одну картоплю, працюватиму на городі, але туди більше не поїду».
Галина Дубовик із донькою йдуть на кухню готувати чай. Пропонує сходити у ванну помити руки. Там на скляній полиці біля дзеркала стоять сім склянок парфумів.
– Це моя слабкість. Усі знають, що я люблю парфуми і прикраси. Улюблених парфумів немає, бо набридають. Зараз найбільше подобаються «Елі Сааб». Нещодавно подарували «Шанель № 19». Кажуть, це нова класика. Такий шлейфовий аромат, – Галина Іванівна бризкає, щоб продемонструвати. – Ванна у мене з подушечкою, щоб можна було полежати.
Валерія приносить на таці чай у заварнику, солодощі – два види торта, лукум, тарілку з бананами й яблуками.
– Директором підприємства стала 2006 року. Робота для людини, яка виросла в місті, – хороша тим, що дізнаєшся щось нове. Спочатку уявлення не мала, що таке племінне схрещування, чисті лінії свиноматок, а зараз усе знаю. Жінки – кращі керівники, бо відповідальніші. Єдиний недолік – занадто емоційні.
Після чаювання показує свою спальню. Тут світлі шпалери оливкового відтінку, під стіною – двоспальне ліжко, поряд – крісло, тумбочка зі свічниками. Над ліжком – ще одна картина Анни Ковальської – пара закоханих гуляє берегом моря. У раму застромлена вирізка з журналу з двома сукнями.
– Це ми вибираємо з дочкою плаття до випускного. Мені, щоб подумати, треба, аби цей предмет був на рівні моїх очей. Пройду – подумаю, – розповідає Галина.
Після зустрічі Галина Іванівна підвозить до центру, потім їде працювати в офіс.
Довідка
На підприємстві «Золотоніський бекон», який очолює Галина Дубовик, вирощують 30 тис. свиней м’ясних та беконних порід, є комбікормовий завод, добудовують зерносховище. Загалом там працює 140 осіб.
реклама
