Депутат Черкаської міської ради від Партії регіонів Сергій Отрешко 29 квітня подав позов стосовно дій екс-мера Сергія Одарича до Черкаського районного суду, вимагаючи захисту честі і гідності та ділової репутації. Про це депутат повідомив нашому виданню.
Предметом позову стала наклепницька та неправдива інформація, поширена на той час міським головою Сергієм Одаричем у прямому ефірі телерадіокомпанії «ВІККА» у програмі «Відкритий діалог» від 12 квітня. Під час прямого ефіру Одарич звинуватив Отрешка у розтраті бюджетних коштів, призначених для проведення ремонту вулиці Одеської.
У своєму позові депутат вимагає в Сергія Одарича спростувати звинувачення на свою адресу та прилюдно вибачитися за сказане. Що характерно, ті ж самі звинувачення щодо Отрешка слово в слово Одарич повторив у «Відкритому листі до Сергія Тулуба», який розповсюдила прес-служба екс-мера 8 травня.
- Сергій Олегович вже після своєї відставки повторює і тиражує ті ж самі вигадки і звинувачення на мою адресу, які стали предметом мого позову, що суд уже взяв до розгляду, - коментує депутат міськради Сергій Отрешко. – Вочевидь, ці дії не мають жодного стосунку до здорового глузду та норм моралі. Фактично, Одарич робить усе, аби я, як позивач, мав більше доказів для суду. А про хід судових засідань та прийняті рішення обов’язково вповні інформуватиму своїх виборців та усіх черкащан, яким не байдужа доля міста.
Стосовно фактів щодо ремонту доріг в місті Черкаси в 2011 році, викладених в листі Одарича, то екс-мер, як завжди, в своєму репертуарі: втілює свої дитячі обрАзи у гучні заяви за допомогою широкого діапазону вигадок від напівбрехні до повної нісенітниці:
1. Переможцем ВСІХ тендерів 2011 року по капітальному ремонту доріг в Черкасах (це вулиці Ільїна, Котовського, Благовісна, Енгельса, Гагаріна, Смілянська, Хрещатик по укладанню ЩМА, а також вул. Козацька і Одеська) був Черкаський асфальтобетонний завод (ЧАБЗ), підприємство, до якого Одарич ніби-то немає ніякого відношення. Коли Сергій Олегович сором’язливо заявляє про «близько 120 приватних акціонерів», він забуває вказати їхні частки. Якщо подивитись на інформацію щодо акціонерів, які володіють більш, ніж 5% статутного капіталу, можна дізнатись багато цікавого. І Набокіна Н.А. є головою Наглядової ради ЧАБЗ зовсім «випадково».
2. Асфальт, який «зійшов з першим дощем», виготовлявся саме тодішнім генпідрядником – ЧАБЗ, і виявився не асфальтом марки Б1, як зазначено в актах виконаних робіт, підписаних між Замовником — Департаментом ЖКК і Підрядником — ЧАБЗ, а «сумішшю асфальтно-піщаною», яка була укладена насправді.
3. Наслідком такої роботи генпідрядника було вимушене розірвання з боку Замовника ще в 2011 році майже ВСІХ (крім вул. Козацької) укладених з ЧАБЗ договорів.
4. За словами Одарича, ЧАБЗ є підприємством, що «провело модернізацію без залучення бюджетних коштів і на сьогодні випускає асфальт найвищої якості.» Цікаво було б спитати Сергія Олеговича напрямки використання майже 18 млн грн бюджетних коштів, отриманих ЧАБЗ у 2011 році як аванс на проведення вищезазначених робіт (при тому, що згідно з актами виконаних робіт, освоєно було лише близько 5 млн). А також, за рахунок чого і наскільки вчасно були повернуті невикористані кошти.
5. Захоплення викликає ще одна цитата цього опусу: «Окрім того, на його [асфальто-бетонному заводі] базі встановили найсучаснішу в Україні лінію по виробництву асфальту.» Питання: якщо жоден гвинтик цієї лінії не належить асфальтному заводу (а, як ми пам’ятаємо, половина самого заводу належить громаді міста), то в розумінні Сергія Олеговича, місто повинне відчувати гордість просто за те, що на його території хтось розташував щось колосальне. Приблизно таку гордість відчуває яка-небудь бананова республіка за розташовану на її землі авіабазу США. Хоча трішки не так – республіці Сполучені Штати платять реальні долари за розташування…
6. Щодо трьох млн гривень авансу на реконструкцію вул. Одеської, отриманих ПП «ЧШРБУ», то, наскільки мені відомо, справа зараз перебуває в господарському суді Черкаської області, і проблема полягає в тому, що колишні підлеглі Сергія Одарича, керуючись тільки їм відомими аргументами, відмовлялись приймати акти фактично виконаних робіт. Судом призначено проведення комплексної будівельної експертизи, яка й розставить «всі крапки над І».
