Трійка лідерів опозиційних політичних сил навряд чи зможе висунути єдиного кандидата на президентських виборах 2015 року. Є серйозні сумніви і щодо єдності в питанні про кандидатуру на пост мера Києва – занадто жорстка конкуренція в опозиційних лавах. І ця конкуренція відбувається в умовах кризи ідей, коли опозицію в деяких моментах важко відрізнити від влади.
Про це в інтерв'ю «Известиям в Україні» сказав народний депутат з фракції Партії регіонів, колишній міський голова Черкас Володимир Олійник, який колись і сам побував у ролі кандидата в президенти, перевірившиміцність опозиційної єдності та урочистих клятв у лавах пам'ятної багатьом «канівської четвірки».
– Очікувалося, що на мітингу опозиції в рамках акції «Вставай, Україно!» в Києві назвуть єдиного кандидата в мери столиці. Цього не сталося. А з тексту підписаної на мітингу спільної декларації випливає, що можливі проблеми і з визначенням єдиного кандидата від опозиції на президентських виборах 2015 року. Так чи буде у трьох політсил єдиний кандидат?
– Я вже давав нещодавно визначення цієї акції. Виявилося, що вона з оголошеного всеукраїнського повстання 18 травня почала трансформуватися в таку собі містечкову акцію «Все пропало!». Тому що зник анонсований єдиний кандидат у мери Києва, зник єдиний кандидат у президенти, все замінили мантрою, що «ми об'єднуємося».
Можна було сказати: у нас немає єдиного кандидата, але у нас є формула – наприклад, ним стане найбільш рейтинговий, ми це визначимо і будемо готові назвати ім'я. Але, очевидно, що є проблеми всередині самої опозиції. Досить незалежні дослідження показали, що рейтинг Віталія Кличка – 13%, а рейтинг Арсенія Яценюка – +6%.
– Що це означає?
– А це означає, що відбувається незрозумілий для виборців і партійців процес: рейтинг політичної сили, яку очолює Яценюк, вище, ніж рейтинг політичної сили, очолюваної Кличком. А рейтинг особистий – нижче. Значить, щось тут не узгоджується.
І тому, скільки б не говорили українські політики, що вони готові одне одного підтримати, це – неправда. Там жорстка конкуренція. І тому Яценюку зараз, можливо, варто було б брати приклад з Кличка і не говорити багато, а помовчати. Можливо, і рейтинг піднявся б? Тому що Яценюк, коли говорить емоційно, починає сповзати в маргінал, таврувати і так далі. Нічого не вносить конструктивного. І виникає питання: а чим ви відрізняєтеся, де ваша програма? З чим ви прийдете до людей?
Особливо смішними виглядають його погрози, коли він говорить, що ми їх... Він образно – абсолютно інший типаж. Так, конкуренція там буде жорстка.
– А щодо Юлії Тимошенко, яка буде її роль?
– Незважаючи на те, що всі вони (лідери опозиції) говорять про те, що зацікавлені у звільненні Юлії Тимошенко, але... дослідження показують, що її рейтинг –10%. Вище рейтингу Яценюка. Зрозуміло, він не хоче (конкуренції).
– То все ж, чи зможуть лідери опозиційних політсил визначитися в питанні про єдиного кандидата в президенти, у мери Києва?
– Єдиний кандидат, вочевидь, не вийде. Лідери опозиції поводяться не зовсім логічно. Олег Тягнибок ще до мітингу 18 травня говорив про те, що завдання опозиції – не допустити Віктора Януковича у другий тур. А зараз вони пишуть – єдиний кандидат у другому турі... Де логіка? Якщо говорити про кандидата на посаду міського голови столиці, то вони повинні б вже визначитися.
– Є версія, що єдиного кандидата не оголошують заради його безпеки...
– І в першому, і в другому випадку вони пишуть, що не оголошують кандидатуру через небезпеку для кандидатів. Але скажу: вони нас вважають якимись дурнями. Ми вже це проходили і знаємо, що всі реальні кандидати знаходяться під ретельним моніторингом, це безсумнівно. Але варіант безпеки саме в публічності. Прийшли, сказали: кандидат у президенти – такий-то, кандидат у мери – такий-то. І все, ви вже нічого не зробите, тому що будь-яка спроба переслідувати кандидата буде тільки піднімати його рейтинг.
Але справа в тому, що єдиного кандидата від опозиції на пост міського голови Києва немає. Хтось прямо говорить: якщо кандидатом буде, умовно кажучи, Сидоров, то наслідки будуть такими, якщо Петров – такими... Але ще гірше те, що вони зайшли в глухий кут з точки зору речей принципових.
– Поясніть, що за принципові речі?
– Києву потрібен не кандидат у президенти. Кияни вже ситі цими експериментами. Києву потрібен міський голова, який, маючи повноту влади як від міської громади, так і від імені держави; повинен зайнятися міською інфраструктурою, каналізацією і так далі. А чим відрізнятиметься кандидат у президенти (на посаді міського голови)? Він не буде в каналізацію залазити. Там проблеми... Ні, він буде свята організовувати, озеленення проводити – тобто буде себе вести як людина тимчасова. Йому потрібен трамплін. А постраждає Київ.
Вони розуміють, що кияни дійдуть до цього і скажуть: хлопці, ви що, досліди над нами проводите? Ідіть у Жмеринку і у Жмеринці спробуйте так тренуватися...
Але поки в опозиції в цьому виявляється симптом, описаний в літературі відомою формулою: «і тут Остапа понесло». Кажуть вже навіть про право першої ночі, що-де, кого визначать у мери, той і буде (обраний)... Але це цинізм. До того ж, це було вже у Тимошенко з Турчиновим. Ну не проходить це. Вибори – це таїнство...
Тому спостерігаємо в опозиції загальну проблему, криза ідей. Адже має бути якась ідея? Я думаю, що люди повірили б тому, хто став би говорити правду. Ось вийшов би 18 травня на трибуну і сказав: «Ви знаєте, нас тут не 50 тисяч, нас тут 3,5 тисячі. Давайте говорити правду. І тут немає жодної людини, якого б купили, найняли. А якщо є, то я прошу більше цього не робити». І хто це почув би, подумав: «Так, адже це правда».
Але вони продовжують брехати. Звинувачують владу в брехні, а самі брешуть. Але ж люди розумні, вони подивляться і скажуть: «Те, що до влади є питання, це, безумовно, хто і коли у нас любив владу? Але то влада, а мова зараз йде про опозицію». І до опозиції точно так само немає довіри.
Тому що всі бачать, що триває той самий процес, який був свого часу в «канівської четвірки» – всі консолідовані, поки це своїм зовнішнім тиском забезпечує владу. А як тільки виникає питання, як діяти самим, що повинен залишитися хтось один кандидатом...
– Так, пам'ятаємо цю історію...
– Так. Влада тоді спрацювала ефективно. Якби ми визначилися, що або Марчук, або Мороз – два варіанти було – і все, другий тур виграли б. Але влада грала, маніпулювала. І ми грали, звичайно. Але влада переграла. Ось і зараз ми бачимо: кожен – за свій політичний проект. Ніякого політичного колгоспу на виборах не буде. Тому що Юлія Тимошенко каже: «Об'єднуйтеся!» І цей політколхоз на чолі з Яценюком, але він повинен носити – і носить поки – ім'я Юлії Тимошенко. Але коли Тимошенко вийде, вона нагадає, чиє ім'я цей колгосп носить і хто буде на чолі? Яценюк це розуміє...
– А Тимошенко вийде?
– Я очолюю постійну делегацію парламенту в НАТО. Ось у понеділок прилетів. Порушувалося питання на політичному комітеті і по Україні. Я сказав: «Можливо, я проясню вам її (Тимошенко) статус засудженої. І давайте так. Ось газовий договір з РФ – я його сьогодні оцінюю, як договір про примус України до вступу в Митний союз.
Є ще дві справи. Про вбивство Євгена Щербаня – треба розбиратися, адже ми не можемо просто закрити справу, сказати, що не було вбивства? І інша справа, по ЄЕСУ. Я кажу: а як ви ставитеся до того, що обіг цієї компанії був 10 мільярдів доларів на рік, це вона сама говорила. А податки – 30 тисяч доларів, не мільйони. Є питання, щоб розібратися? Це ж податки.
А якщо ми ухвалимо (по Тимошенко) рішення політичне, розвалимо країну. Тому що одна справа, якщо б 90% вважали, що Тимошенко треба звільнити, тоді так. Але у нас – 50 на 50».
реклама
