У Черкаському обласному музично-драматичному театрі 22-23 травня відбулася прем’єра третьої частини поетичної тетралогії Богдана Стельмаха «Тарас», яку проставив режисер, в.о. художнього керівника театру Сергій Проскурня, пише «Газета по-українськи».
Перші дві глядачі побачили в шевченківські дні минулого і позаминулого років. Вони були присвячені зрілим рокам Кобзаря. А от свіжа вистава розповідає про дитинство і юність поета. У виставі Шевченка грали три актори: Ілля Скрипніченко, Максим Кузьмин, Олексій Волошин. Наймолодшому 5 років, а найстаршому – 21 рік.
Проскурня і Стельмах поступово втілюють свою давню мрію – показати не підручникового Шевченка-пророка, а живу людину зі своїми вадами і перевагами. У цих виставах поет не лише страждає за долю України. Він дебоширить на весіллі в Пантелеймона Куліша, волочиться за жінками, п'яним валяється попідтинню. А тиждень тому черкаським театралам нагадали, що Шевченко може бути не тільки бронзовий чи гранітний. У сцені омовіння, коли його козачком пан Енгельгардт бере з собою до Вільна, і актриса в образі Долі ллє на майбутнього поета воду, 21-річний студент Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого Олексій Волошин, який зіграв молодого Шевченка, кілька секунд посвітив голими сідницями.
– Цей режисерський хід мені видається досить виправданим, – каже Олексій. – Ми ж хотіли показати Шевченка не іконописним, який дивиться на вас з-під лоба суворим поглядом.
Вистава обійшлася досить недорого. Костюми і декорації взяли з минулих вистав, актори й працівники сцени працювали за зарплату. Коли Проскурню запитали, хто фінансував виставу, режисер показав на власну кишеню. Кілька років поспіль театр підтримував міський голова Черкас Сергій Одарич. Після того, як міськрада в квітні звинуватила Одарича в корупції і оголосила йому імпічмент, у владних кабінетах про театр ніби забули. Тому після завершення вистави на сцену вийшов Проскурня і від імені своїх колег прочитав звернення до голови Черкаської облдержадміністрації Сергія Тулуба:
– Приміщення театру збудоване 1964-го року, і з того часу жодного разу не оновлювалося сценічне обладнання, яке зараз перебуває в аварійному стані, – сказав режисер. – Проведено лише першу чергу ремонту глядацької зали. А другої і третьої може взагалі не бути. 1996-го колектив театру скоротили на 50 одиниць. Це не дає можливості брати на роботу молодих акторів і мати достатньо кваліфікованих технічних працівників, що тримало би театр на сучасному рівні.
Проскурня розповів, що напередодні прем'єри під час дощу через дірявий дах залило сцену. Він попросив Тулуба взяти під особистий контроль вирішення проблем театру, оскільки вистави про Шевченка можуть привернути увагу не тільки театралів, а й звичайних туристів. Хоча оптимізму в голосі режисера було небагато.
