Один із символів баскетбольної команди «Черкаські Мавпи» у Суперлізі латвійський форвард Іварс Тімерманіс цього сезону повертається до Черкас. Причому зробить це Тімерманіс вже в статусі новоспеченого чемпіона Румунії, яким став кілька місяців тому.
– Іварсе, насамперед, вітаємо тебе з поверненням. Як сприйняв пропозицію знову одягнути форму «Черкаських Мавп»?
– Дякую, два роки тому в Черкасах мені було комфортно. Рішення підписати знову угоду з «Черкаськими Мавпами» ухвалив доволі швидко, порадився з сім’єю і майже відразу сказав «так». Головним мотивом було те, що я знаю тутешні умови, тут гарна підтримка, у команди той же тренер, із яким я працював раніше, я бачу, що він мені довіряє та розраховує на мене.
– Наприкінці твого першого сезону в Суперлізі ти отримав важку травму, а команда задовольнилася лише передостаннім місцем. У тебе є відчуття, що тут ти ще не все сказав на ігровому майданчику?
– Саме такі емоції у мене залишилися після того сезону. Попри певний досвід, який є в мене за плечима, зараз я почуваю себе, як молодий хлопчина, котрий загорівся можливістю ще раз зробити те, що не вдалося у повній мірі з першої спроби. Я відчуваю, що не розкрив у Суперлізі свій повний потенціал, у цьому сезоні спробую це зробити! Стосовно команди, то, думаю, нашим головним завданням буде потрапити до плей-офф. Два роки тому мені не вдалося це зробити, але, судячи з усього, в цьому сезоні у нас буде рівніший склад, за таких умов потрапити до зони плей-офф буде легше. Якщо ж згадувати про травму, то зараз вона мене не турбує, мені зробили хорошу операцію і минулого сезону, на щастя, про проблеми зі здоров’ям не думав.
– Ти – досвідчений гравець і пограв у різних чемпіонатах. Які амбіції у Іварса Тімерманіса щодо його кар’єри?
– Мені тридцять один рік і ще кілька сезонів маю відіграти на високому рівні, досвід лише допомагає грати. Сподіваюся, протягом цього часу я досягну максимуму в своїй кар’єрі. Якщо ж дивитися далі, я хочу залишитися в баскетболі. Зрозуміло, що вічно грати ніхто не може, але своє життя без цієї гри уявити не можу, тому через кілька років хотів би стати тренером.
– У минулому сезоні ти був одним з основних гравців «Асесофта», який став чемпіоном Румунії. Розкажи про свій минулий рік?
– Цей сезон я згадую лише з позитивом. Коли ти ставиш якусь ціль і досягаєш її, ти самостверджуєшся, і розумієш, що час пройшов не даремно. У нас було завдання виграти чемпіонат, ми його виграли, тому можемо бути задоволені собою. Тим більше, у нас була непроста фінальна серія, ми виграли в «Таргу Мураше» з рахунком 4:2. Та й взагалі, той, хто вважає, що чемпіонат Румунії прохідний, він помиляється. Зараз там є кілька непоганих команд, виступають кваліфіковані легіонери з сусідніх країн, особливо багато там сербів, майже кожен клуб укомплектований легіонерами з цієї країни. Якщо порівнювати українську Суперлігу та румунський чемпіонат, я віддав би перевагу Україні, але не за всіма критеріями. Головна відмінність в тому, що тут більша конкуренція, тут будь-який клуб може обіграти команду з верхньої частини турнірної таблиці, а також рівень легіонерів, які виконують лідерські функції в командах вищий.
– У тебе залишилися знайомі в Черкасах. Як вони відреагували на твоє повернення?
– Так, знайомі є, але не більше того. Поки що справжніх друзів тут немає, тому і не дивно, що з ними я не спілкувався. А взагалі-то, мені подобаються люди в Україні: вони щирі та відкриті.
– Міжсезоння майже завершилося, через кілька тижнів ти вже приїдеш до Черкас. Як зараз проводиш літо?
– Зважаючи на те, що майже всю свою кар’єру я рідко граю в рідному чемпіонаті, тому літо намагаюся проводити в Латвії. Багато часу проводжу з сім’єю, часто ходимо кудись, ввечері я підтримую форму, тренуюся. Нещодавно їздили в Данію, всією сім’єю відвідували Legoland, а так, здебільшого відпочиваємо в Латвії. Дуже хочеться на море, думаю, ще з’їздити у невеличке морське турне, правда, відлякує трохи погода – у нас останній тиждень дещо прохолодно.