Як живеться у черкаських містах, що потрапили до рейтингу «Топ-50»

Жителі Черкас та Умані розповіли «Газеті по-українськи» про переваги та недоліки проживання в своїх містах.

Так, наприклад, 38-річний черкащанин Олександр Чернов радіє, що після народження доньки його родина вирішила переїхати з Києва до батьків у Черкаси:

– Працював три роки в Києві, на роботу постійно запізнювався. Прокидався о п'ятій ранку, щоб на 9.30 потрапити до офісу. Добирався на своїй автівці. Кожного дня зранку годину стирчав у заторах, ввечері – 2 години. Коли народилася донька, вирішили переїхати до батьків у Черкаси. Тепер радію – вставати можу о сьомій ранку і на роботу за 15 хвилин доїжджаю.

На думку 18-річної черкащанки Світлана Черчук у місті – дуже дорога освіта.

– Хоч і живу в Черкасах, але батьки не потягнуть оплатити мені стаціонарне навчання в університеті. Змушена була везти документи в Чернівці: там наполовину дешевше і стипендія на 100 гривень більша, – каже дівчина.

17-річний уманчинин Павло Маслєнніков скаржиться, що в місті – багато магазинів, а піти увечері – немає куди.

– Спокійних тихих кафе майже нема, кінотеатр ледь дихає. Про те, щоб десь покататися на роликах, я взагалі мовчу. Хіба що в Софіївку можна піти, але й там увечері багато п'яних, – бідкається Павло.

26-річний Сергій Нижник п'ять років живе в Умані. Приїхав сюди із села неподалік.

– Місто провінційне, але тут є все, що треба, – вважає хлопець. – Регулярно ходять автобуси, хоча й ціна за проїзд вища, ніж у Києві. Багато шкіл і садків, велика лікарня. Роботу знайшов швидко, монтажником працюю. На місяць маю 2 тисячі. Тисячу віддаю за оренду квартири, на решту живу.

49-річна уманчанка Алла Романовська своє місто вважає туристичним.

– Ті, які мають клепку, непогано на цьому заробляють. Можна здавати квартири хасидам або проводити неофіційні екскурсії в Софіївці. Головний мінус – старі водопроводні труби. Через них наша вода, мабуть, найгірша в країні, а ціни на неї дуже високі. Та й включають воду по 3 години – вранці й увечері.