Головний санітарний лікар Черкас Василь Загородній купує продукти на базарі. Кавуни, м’ясо та овочі вибирає сам, все інше – дружина. Скуповуватися Василь Володимирович їздив разом із журналістом «Газети по-українськи».
Головний санітарний лікар Черкас, одягнений у білу теніску та світлі брюки, на чорному «шевроле» попрямував на ринок по вул. Сєдова.– Минулого тижня вперше купив кавуна цього літа. Зазвичай не беру ранніх, чекаю кілька тижнів, коли їх продають масово. Тоді впевнений, що ягода – без нітратів і сульфатів, – каже Василь Загородній, поправляючи окуляри.
Кутова сітка з баштанними стоїть біля дороги на початку вулиці, поряд – кіоск із шаурмою. Біля вагів продавщиця, років 35, розрізає ножем навпіл кавуни, половинки обгортає плівкою.
– Беріть кавуни, гарні, ще ніхто не жалівся, – витирає руки брудним рожевим рушником. – Якщо хазяїнові діти вже другий тиждень їдять, то й своїм не боюся давати, – говорить.
Василь Загородній запитує, чи має документи з лабораторії та санітарну книжку.
– Працюю в онкологічному диспансері, книжка дома. А документи на кавуни робляться, завтра мають бути, – відповідає жінка.
– Купую їх тільки після того, як побачу, що документи й санітарна книжка в порядку. Також звертаю увагу на продавця, щоб не був хворим чи із брудними руками, – кладе гаманець до кишені Загородній.
На ринку ще в п'яти ятках пропонують кавуни. Документів торговці не мають. На прохання показати папери реагують агресивно. Продавець із найбільшої ятки з кавунами тікає. Лише одна продавщиця показує висновки лабораторії на баштанні з Херсона, але санітарної книжки при собі не має.
Напроти торгують огірками й помідорами.
– Ранніх огірків та помідорів не купую, – роздивляється овочі лікар. – Привожу зі Шполи від матері.
Їдуть на центральний ринок. Заходять до м’ясного павільйону.
– Свіже м'ясо купую тільки на базарі, бо в супермаркеті може бути переморожене. Колись батьки тримали свиней, кликали нас на свіжину. То я ще тоді навчився відрізняти якісне м'ясо. Не беру, якщо має незвичний блиск або коли від шматка м'яса в руці залишається рідина. Таке, як кинути на сковорідку, зменшується вдвічі. Це значить, що свиня вирощена на штучних кормах. Корисно їсти м'ясо із кров'ю, тільки воно швидко псується, – говорить Василь Загородній.
Поряд – рибний відділ. Запах у приміщенні – їдкий. Продавці припрошують один перед одним, аби купували товар.
– Рибу ловлю сам, але буває купую на ринку. Чи свіжа, перевіряю по зябрах: якщо червоні – то свіжа, як світліють, то процес псування почався. Риба ж гниє з голови – цим і керуюся, – каже чоловік.
В овочевому відділі частина місць із фруктами та овочами пустує. Головного санітарного лікаря одразу впізнають. Продавці показують документи та санітарні книжки.
Василь Володимирович вибирає кавуна.
– Якщо він зрілий, то дзвенить, а якщо в'ялий, то звуку не чути. Зазвичай купую великі. Вони в нас довго не залежуються – діти помагають з'їдати, – сміється. – Ось цього беру, гарний, ніде не придушений. Зважуйте.
Кавун заважує на 11 кг. Продавець пропонує взяти ще й пакет. Лікар платить 45 грн. Більше нічого не купує.
Василь Загородній любить куховарити. Дружині не дозволяє маринувати шашлик.
– Шашлик замочую лише в оцті або поливаю сухим білим вином. Завжди беру ошийок, там жирок є – то смачніше виходить, бо пісне м’ясо надто жорстке. Діти теж за моїм рецептом готують, – каже Василь Володимирович.
До м’яса нарізає кільцями п’ять-шість цибулин, у каструлі викладає шарами.
– Перший шар цибулі, потім – м’ясо, кидаю лаврове листя, солю та перчу за смаком. Так далі чередую, а тоді збризкую оцтом чи сухим білим вином. Залишаю на добу в холодильнику чи погребі. Маринувати м’ясо з майонезом небезпечно. Можна сильно отруїтися, – розповідає Загородній.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису