«Поганий слух у дітей часто приймають за розумову відсталість», – лікар

Доньці 40-річної черкащанки Лідії Нестеренко в три роки поставили діагноз «Легкий ступінь дебільності». Дівчинка говорила лише окремі слова, була неуважною. Відтак дали інвалідність за розумовою відсталістю, пише «Газета по-українськи».

Дитині почепили два слухові апарати. За два роки нормально говорила. Зараз ходить у 10-ий клас, має хороші оцінки.

– Поганий слух у дітей часто приймають за розумову відсталість, – каже завідувач сурдологічного відділення Черкаської обласної лікарні Галина Зайчук. – Мають почати говорити з року. Зараз усе частіше – після трьох. Бо з народження недочувають. Це через віруси, травми, стреси мами під час вагітності.

Такі малюки гірше сприймають інформацію. З віком відсталість наростає.

– У школі таких вважають дурниками. Говорить нерозбірливо, а то й мовчить. Учителі спихають на останню парту, стає трієчником. Все, дитина пропала, – каже лікар.

Що раніше почеплять слуховий апарат, то краще, наголошує завідувач сурдологічного відділення Черкаської обласної лікарні.

– Є повністю глухі діти, а мова гарна. Бо вчасно виправили слух. Лікувала 3-річну дівчинку із села. Її мама була проти апарата. Все надіялася, що лікарі помилилися. Довго ми «воювали». Змирилася, як у садку сказали, що донька відстає. Вже доросла, непогано вчиться в університеті, – пригадує випадок Галина Зайчук.

Лікар радить стежити за реакцією немовляти на звук.

– Із 7 місяців має розрізняти голос тата, мами, музику з телевізора, писк від іграшки. Здорова дитина чує шепіт батьків за 6 метрів. Ще далі чує розмову, не дивлячись на їхні губи. На стукіт повертають голову і глухі, бо повітря вібрує, – пояснює завідувач сурдологічного відділення Черкаської обласної лікарні.

Богдан Рябенко нічого не чув. З восьми місяців носить слухові апарати. Вже вимовляє «р» краще за сестру

Так, черкащани Наталія та Анатолій Рябенки помітили, що у 8 місяців син не реагує на звуки.

– Маємо двійню. Донька чула, як на кухні брязкає посуд, а Богдан – ні, – каже 32-річний Анатолій Рябенко. – Плескали в долоні. Ангеліна повертала голову, а він – ані руш. Насипали в банку за його спиною горіхи і квасолю, щоб гуркотіло. Не чує. Мав найважчу глухоту. Нам радили ставити імплантати. Прочитав, що їх легко пошкодити. Тому почепили слухові апарати.

За три місяці син відгукувався на своє ім'я. Зараз йому 5 років.

– Догнав Ангеліну, читає на святах у садку віршики. «Ц», «ш», «с» та «з» не вимовляє. Працює з педагогом і потроху йде вперед. До школи має говорити, як усі діти, – радіють батьки.

Не слід чекати, що мова відразу виправиться. Дитина має звикнути.

– Навчіть її відрізняти, як шумить вода, летить бджілка, співають пташки. Чи швидко заговорить, залежить від батьків. Чи їм вистачить терпіння пояснювати, – говорить лікар.

Донька 45-річної Людмили зі Шполи на Черкащині в дитсадку перехворіла на застуду з температурою. Це вплинуло на слух.

– Якось вихователька каже: або Іра балується, або недочуває. Я розмовляю голосно. Помітила, що дочка стежить за моїми губами. На медогляді знайшли ваду слуху. Це була трагедія, – пригадує шполянка.

Зараз її доньці 12 років. Цифровими апаратами вирівняли слух.

– Спілкується, навчається не гірше від інших. Кажемо їй, що хтось ходить із ціпком, у когось – хворе серце, хтось – носить окуляри, а хтось – слухові апарати. У школі не приховує цього. Лікарі не радять Ірі обирати професію, пов'язану з людьми. Не може бути вчителем, фармацевтом, медиком. А лаборантом чи дизайнером – запросто, – каже Людмила.