Після повідомлення про те, що екс-начальника Державного архітектурно-будівельного контролю області судять за хабар у розмірі 80 тис. грн, «Газета по-українськи» вирішила поцікавитися в жителів області, за що вони давали хабарі.
39-річна канівчанка Марина Міняйло зізналася, що в лікарні домовлялася за лікарняні довідки на два тижні.
– Із чоловіком хотіли поїхати на море, але відпустки ні він, ні я ще не заробили, – пригадує випадок жінка. – У лікарні домовилася за довідки на лікарняний на два тижні. Собі попросила в кардіолога, а чоловікові – в уролога. Спочатку лікарі й слухати не хотіли, але коли натякнула, що можу заплатити, то написали. Уролог замовив пляшку коньяку за 150 гривень на додачу. Грошей мали обмаль, то купили дешевший коньяк і шоколадку, у конверт поклали гроші. Коли лікар дав на руки довідку, швидко поставила пакет і вийшла з кабінету. За дверима почула голосну лайку.
45-річний тальнівчанин Олексій Тесленко розповів, як колись їхав напідпитку від кума машиною.
– Недалеко від дому зупинили ДАІшники. Сказали: або 3500 гривень штрафу, або громадські роботи на місцевому кладовищі. Я погодився відпрацьовувати, – говорить Олексій. – Жінці не казав, бо від машини ключі відібрала б, на велосипеді катався б. Щодня відпрацьовував по чотири години. Коли з роботи перестали відпускати, попросився у сторожа, яка відмічала мій приход і уход, щоб зарахувала мені 10 днів, що ходив. За це купив їй пляшку вина, копченої ковбаси, сиру, хліба та фруктів. Тоді ще й бензину каністру привіз для потреб кладовища. Відпрацювання без проблем закрили, тепер за кермо п'яним не сідаю.
27-річна уманчанка Анастасія Макарова просила знайому допомогти із медичною книжкою.
– Знайомі запропонували попрацювати в кафе помічником кухаря. Але була одна умова – медичну книжку треба принести через день. Знайома медсестра згодилася допомогти за 200 гривень. Наступного дня вона захворіла, документ я отримала лише через тиждень. На ту роботу так і не влаштувалася, – каже дівчина.
25-річна христинівчанка Аліна Мовчан пригадала прикрий випадок у транспорті:
– Два роки тому їхала потягом до Харкова. При вході до вагона показала провіднику квиток, зайшла до купе. Коли потяг рушив, квитки почали знову перевіряти. Але свого я не знайшла. Перерила всі кишені, сумку, під полицями подивилася. Його ніде не було. Щоб мене не висадили на наступній станції, тихенько поклала провіднику в кишеню «сотню».
25-річний черкащанин Дмитро Луговський, закінчивши історичний факультет місцевого вузу, роботу змушений був шукати самостійно.
– Знайомий порадив звернутися в сільську школу, бо там завжди треба кадри. Директор затребував 6 тисяч за місце: «Істориків, як гною, розвелося, так просто не влізеш». Довелося продати свого мотоцикла та батьків «потрясти». Тоді наслухався, що пішов вчитися не туди, але суму разом назбирали. Працюю за 1500 гривень на місяць. Хату пообіцяли дати, коли три роки пророблю, – зазначає Дмитро.
23-річна черкащанка Анастасія Любченко, коли вчилася в університеті, часто застужувалася й пропускала пари.
– За пропущені заняття вимагали платити по 5 гривень, – говорить дівчина.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису