«Місцева влада нічого не зробила. З Указу Президента не виконано жодного пункту», - Томенко

У середу, під час виступу з трибуни парламенту Заступник Голови Верховної Ради, один з лідерів партії «Батьківщина» Микола Томенко нагадав, що 18 травня 150 років тому траурна процесія з тілом Тараса Шевченка прибула до Києва.

«Чиновники розгубилися: заборонити прощання неможливо, дозволити – страшно», – сказав він, нагадавши, що тоді лише під ніч дозволили панахиду із забороною промов у церкві Різдва Христового.

«150 років минуло, а українське чиновництво, як і тоді, шанувати Тараса Шевченка мусить, поважати не хоче, а пропагувати боїться», – наголосив Томенко.

Говорячи про сьогоднішній день, Микола Томенко назвав сумним парадоксом, що делегація Верховної Ради на чолі з Головою Парламенту вшанували Кобзаря в Петербурзі з керівниками парламентів Росії і Казахстану (наразі делегації цих країн рухається до Києва останнім шляхом Т.Шевченка), натомість виконавча і місцева влада в Україні взагалі нічого не зробила до вшанування цієї події.

Віце-спікер підкреслив, що ані з Указу Президента, ані з Постанови Верховної Ради щодо вшанування 150-річчя перепоховання Т.Шевченка в Україні, не виконано фактично жодного пункту.

«Урядовий оргкомітет не провів жодного засідання. Якби не Національний банк, який випустив монету «Останній шлях Кобзаря», той досі ніхто не згадав про цю подію в Україні», – підсумував Віце-спікер.

«Щоправда, кажуть люди, в селі Пекарі вертолітний майданчик до 150-річчя перепоховання Кобзаря за десятки мільйонів бюджетних коштів добудують. Це в тих Пекарях, де Шевченко мріяв купити землю та збудувати хату, а «собачий син», як писав Тарас Григорович про черкаського справника Табачников, написав на Шевченка донос і після цього поета вислали з України», – додав він.

Віце-спікер зазначив, що якщо хтось вирішить 22 травня поїхати на Чернечу гору, то побачить по дорозі на Канів біг-борди з «малими і великими вождями» та кілька скромних плакатів «Кобзар єднає Україну», написаних з граматичною помилкою.

«Ще ближче до Канева – побачить розбиту дорогу і фундаментальний вертолітний майданчик. Шевченко, очевидно, при цьому подумає: «Тільки сльози за Украйну… А слова – немає…», – сказав він.