Державний прапор України вшанували сьогодні зранку в Черкасах на Театральній площі. У День державного прапорa тут зібралося керівництво міста та області. Міський голова Черкас Сергій Одарич зі своєю командою прийшов трохи раніше і тому їм довелося чекати голову Черкаської облдержадміністрації Сергія Тулуба зі свитою.
У цей час по інший бік площі стояли представники об’єднаної Черкаської опозиції. Біля них були і активісти партії «Україна Майбутнього». За іронією долі, серед опозиціонерів була і заступниця мера Черкас Любов Майборода. Опозиціонери тримали плакати «Ні політичним репресіям!» та «З Україною в серці!».
З’явився Сергій Тулуб з обласними чиновниками і вся владна верхівка рушила з квітами до пам’ятника Тарасу Шевченку. Опісля – до мікрофонів.
Першим коротко виступив Сергій Одарич, який розповів про те, що «державний прапор – наш головний символ, що у всі часи об’єднував людей для захисту незалежності, для боротьби за незалежність, для покращення життя». Після цього мер одразу запросив до слова губернатора.
Сергій Борисович подякував і дістав аркуш паперу, з якого і почав читати пафосні слова про значимість завтрашнього свята – Дня незалежності, про тисячолітню боротьбу за волю, про священний символ – державний прапор і про мирне небо над хліборобським полем, про найбільшого ворога – протистояння і чвари в суспільстві та егоїстичні інтереси деяких політиків. А найкращим вшануванням державного прапора, як визначив губернатор, має стати консолідація всіх політичних партій, громадських організацій, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.
– Знаково, що саме тут, на черкаському майдані, біля пам’ятника Тарасові Шевченку жовто-блакитний стяг замайорів ще у 1990 році!.. прапор є оберегом історичної пам’яті і водночас дороговказом у майбутнє! – читав Сергій Тулуб.
Закінчилася промова закликом виконувати програму Президента «Україна для людей!» Після цього Сергій Борисович пішов червоною доріжкою до флагштоку. За ним понесли прапор.
Біля флагштоку губернатор поцілував синьо-жовтий прапор, який принесли військові. Після цього прапор повільно підняли.
Коли по завершенню заходів представники влади розійшлися, до пам’ятника Шевченку поклали квіти і черкаські опозиціонери.
– Запрошуємо на нашу акцію, що відбудеться завтра о 10-й годині. Поки що її суд не відмінив, як сьогоднішню акцію. Хоча цілком можливо і таке рішення. Тому нас дивує подвійна чи потрійна мораль нинішньої влади – обласної і міської, – яка відзначає День прапора і День незалежності, говорячи про демократичні традиції. У той же час опозиції судом забороняють проводити День прапора. Так само слова і справи влади розходяться і в економіці, і в соціальній політиці. Тому ми, об’єднавшись, будемо продовжувати нашу боротьбу, щоб Україна стала дійсно українською, – зазначив координатор Ради опозиційних сил Черкащини Леонід Даценко.
– Двадцять років тому я була серед тих, хто піднімав тут синьо-жовтий прапор і вважаю, що це була одна з найяскравіших подій в моєму житті, – додала депутат обласної ради Любов Майборода. – Вітаючи сьогодні людей зі святом, треба згадати тих, хто стояв поруч з нами. Це Станіслав Іванович Губарь (нині покійний), В’ячеслава Бухановський, Анатолій Волошин, Володимир Соколовський та багато інших. Сьогодні ми не маємо права допустити, щоб Україна перетворилася на черговий варіант Радянського Союзу. Ми пам’ятаємо, як люди ненавиділи існуючий режим і коли Союз розвалився, ніхто не став на його захист. Якщо в Україні продовжуватиметься політика подвійних стандартів, то нас чекає арабський варіант… Зараз наше головне завдання – не боятися цієї влади!
Опозиціонери закликали громадян не втрачати духу боротьби за соціальну справедливість і припинити боятися корумпованих чиновників, які для себе збудували комунізм.
реклама
Коментарі
ЯКА МАХРОВА РАДЯНЩИНА..
Чи знає пан Тулуб, що основою демократії в розвинутих країнах є ПОЛІТИЧНА КОНКУРЕНЦІЯ ТА ПЛЮРАЛІЗМ ПОГЛЯДІВ? Вільні вибори,розмежув ання повноважень гілок влади, свобода слова та зібрань? Сергію Борисовичу, на дворі ХХI сторіччя - ПРОКИНЬТЕСЬ!
Як жовто-блакитний був прапор держави,
То перевернули, глузуючи, жаби.
Із нього зробили якийсь синьо-жовтий.
Спитаєш: «Навіщо?» - почуєш «Пішов ти…»
Хтось каже, що жовтий – пшенична є нива,
Ця думка не слушна, ба більше – брехлива,
Бо соняшник жовтий, не хліба то колір.
Знущатись над прапором будем доколи?
Що з того, що сонце горішнє від неба.
Народу байдуже – аморфна амеба!
А синя ж вода гасить жовте багаття.
Ні, символ-перевертень – це забагато!
Які аргументи були в депутатів?
Чи жовто-блакитний є символ навали?
Під жовто-блакитним людей катували?
А скільки їх вбили під тим, що червоний?
Глухі не почують по душах їх дзвони.
А голодомор, табори і в’язниці
Ми позабували, бо пам’яттю ниці?
Дурниць наробили за ці 20 років,
Та досі не можемо вивчить уроків,
Що жовте – це сонячне, творче, активне,
А синє – вологе та консервативне.
Не синява має над жовтим довліти,
А жовте над синім, тоді моноліти
Собою являтимуть прапор й держава.
Інакше неправда, і та вже іржава.
Стрічка RSS коментарів цього запису