Члени громадського комітету «Вшануємо пам'ять українських героїв» звертаються до міського голови Черкас Сергія Одарича з проханням перейменувати кілька черкаських вулиць: вул. Леніна на вул. Свято-Макаріївську, вул. Кірова на вул. Свято-Троїцьку, вул. Енгельса на вул. В. Чорновола, вул. Р. Люксембург на вул. Гуржіївську.
Відповідне звернення громадських діячів, науковців, представників інтелігенції оприлюднили сьогодні на прес-конференції члени комітету доктор історичних наук, професор ЧНУ ім. Б. Хмельницького Віталій Масненко та депутат обласної ради Любов Майборода.
– Я не політик, я викладач вищої школи і громадський діяч. І тут не йдеться про те, що я намагаюся забезпечити собі якесь місце на виборах. Нас хвилює, що за цю каденцію міськради депутати не розглядають питання, пов’язані з топонімікою нашого міста, – зазначив Віталій Масненко. – Як історик, піднявши газету «Місто» за 1995-й рік, я побачив, що ці питання розглядалися ще 15 років тому! Питання винесли на засідання міськради, але рішення не було прийняте. То невже за 15 років свідомість у наших депутатів та міських голів не змінилася? А це були б знакові зміни, які показали наш європейський і національний вибір, відмову від радянської спадщини, яку ми іменуємо «совком».
Історик зазначив, що члени громадського комітету надіслали міському голові листа з проханням якнайшвидше розглянути на сесії міськради питання перейменування вулиць, і, зокрема, особливу увагу приділити перейменуванню вулиць Енгельса на вулицю В’ячеслава Чорновола. Мовляв, пам'ять Чорновола треба пошанувати хоча б на 74-й річниці з Дня народження нашого земляка, яка виповнюється 24 грудня.
Як зазначив Віталій Масненко, звернення громадського комітету ґрунтується на проханнях громадськості.
– По назвах вулиць Свято-Макаріївська та Свято-Троїцька звернення надходили від найбільших конфесійних громад міста. Ігнорувати думку великої кількості громадян неможна. Уявіть, як маса людей іде освячувати паски по вулиці Леніна. Це ж нонсенс! – говорить Віталій Масненко. – Іноді деякі люди кажуть, що непотрібно перейменовувати вулиці, а краще полатати дороги. Але насправді це не так! Якщо ми не будемо мінятися духовно, не будемо мінятися морально, не будемо очищатися від того, що заважало нам за радянських часів жити, то наші дороги будуть такими ж. Так само буде процвітати корупція і тому подібне. Тобто починати треба з духовності!
Окремо зупинився історик на назві вулиці Гуржіївській. Як виявилося, гуржіями в Україні називали грузинів. І в районі вулиці Рози Люксембург, очевидно, був Гуржіїв хутір. «Між іншим, на Черкащині прізвище Гуржій – поширене», – зауважив Віталій Масненко.
У свою чергу, Любов Майборода повідомила ціну питання, надавши присутнім відповіді з відповідних інстанцій.
Як йдеться у відповіді в. о. директора КП «Черкаського обласного бюро технічної інвентаризації» депутату: «…вартість внесення змін у технічних паспортах юридичних та фізичних осіб, пов’язаних із зміною адреси становить 27, 1 грн. В правовстановлювальні документи БТІ зміни не вносить…» Крім того, як повідомив депутату начальник ССГІРФО Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в області, «сплата державного мита при зміні назви вулиці чи провулку законодавством не передбачена».
Віталій Масненко переконаний, якщо депутати міськради не підтримають відповідне прохання громадськості, то справа не зупиниться.
– Якщо потрібно, збиратимемо підписи, проводитимемо зустрічі. Але це повинно бути реалізовано! – наголошує історик.
– А я вважаю, що ми не можемо далі зволікати з перейменуванням вулиці Енгельса на вулицю В’ячеслава Чорновола. Тим більше, що Сергій Одарич починав працювати в секретаріаті Руху під керівництвом Чорновола, який був його вчителем. Він надав йому роботу, посаду. Одарич очолював його комітет по підготовці до президентських виборів 1991-го року! Усі голови фракцій на засіданнях топонімічної комісії підтримували це рішення. Тож коли я чую відмовки Одарича, що Партія регіонів не сприймає такі перейменування, то я б не сказала, що це істина в останній інстанції. Так, може не сприймає цього пан Рябцев чи Тулуб, але представник Партії регіонів Сергій Отрешко голосував на засіданнях топонімічної комісії, – зауважила Любов Майборода.
реклама
Коментарі
І засновник - Ілько Кучерів?
— Я не схильний перебільшувати його масштаб. Він не міг потягнути на роль лідера нації — не вистачало стратегічного мислення. У тактичних, короткострокови х речах робив правильні кроки. Але не вистачало бачення, у якому напрямку має рухатися Україна, як розвивати партійний проект."
http://gazeta.ua/articles/comments-newspaper/_chornovil-zbiravsya-pidtrimati-yuschenka/287122
Я так розумію попередній комент дописувача "Сергій Одарич", що не В'ячеслав Чорновіл брав на роботу Сергій Одарича, а Сергій Одарич обрав головою РУХу В'ячеслава Чорновола? :) Ну-ну... завжди захоплювалася людьми, свідомими ролі своєї особистості в історії. До речі політичне резюме Сергій Одарич в різних виданнях викладає з певною різницею в датах.
Ваші нинішні "друзі", пане Одаричу, настільки ж далекі від поняття українська національна самосвідомість, як мер Черновецький - від планети Земля. А як відомо - "з ким поведешся, від того й наберешся". Якщо ви неспроможні в суто українському місті черкаси прибрати совкові назви - то так й скажіть: мовляв, прибрати комуняцькі назви я "можу" так само, як автобан збудувать і всю планету євровікнами забезпечить
Я увійшов до Руху на початку березня 1989 року, утворивши перший рухівський осередок в Киівському університеті. На початку квітня ми видали першу в Украіні рухівську газету (на той час - підпільну). Як зараз пам'ятаю - у вкладиші надрукували Конституцію УНР, за текстом якоі я іздив до Лариси Скорик додому на Брест-Литовський проспект.
З Чорноволом ми познайомилися на Установчих зборах Руху 8 вересня 1989 року у прес-центрі. Він працював редактором "Украінського вісника" і тоді категорично виступав проти НРУ (див. стенограму). Установчі збори обрали мене відповідальним секретарем Руху і керівником виборчого комітету.
Чорновіл вступив до НРУ лише в 1992 році. А головою став наприкінці 92-го чи напочатку 93-го. Я у квітні 1993 заснував фонд "Демократичні ініціативи" (успішний досі) і працював там. При всій повазі, В.М. ніякоі роботи і посад мені не надавав.
А вулиця його імені - буде.
І без вашоі брехні.
Стрічка RSS коментарів цього запису