«Якщо хочете жити спокійно в першому класі, тоді приходьте до нас», – так пояснила мету існування підготовчих курсів для дошкільнят керівник «Зернятка» Оксана Михайлова. Навряд чи вона підозрювала про те, наскільки її слова перегукуватимуться з тим, що довелося почути журналістам обласної газети "Нова Доба" від однієї мами.
— Дуже шкодую про те, що свого часу не повела до «АБВГДЕйки» старшого сина. Зараз у мене з ним суцільні проблеми зі школою: вчитися він не бажає, робити уроки згоден лише разом зі мною. Навіть тато чи бабуся не можуть мене замінити. Я приходжу з роботи доволі пізно – о восьмій, і до 11-ої ми з ним «воюємо» над зошитами. А це ж лише другий клас! – так скаржилася на непрості стосунки зі школою черкащанка Валерія, мати двох дітей. — А от із Сонечкою зовсім інша ситуація. Їй ще не виповнилося двох років, як я привела її до цієї школи. Вже півтора року ми ходимо туди із задоволенням. Заняття — тричі на тиждень по півтори години (по півгодини на кожен предмет). Набір предметів стандартний: читання, математика, логіка (чи то психологія), англійська мова. Поки їм іти до школи, діти вже вміють писати, причому не друкованими, а прописними літерами. Уже сьогодні у моєї Соні словниковий запас з англійської такий самий, як і в Борі. Та головне навіть не це. Головне полягає в тому, що їй подобається! Їй справді подобається вчитися, вона отримує від цього задоволення. Тому мені ні грошей, ні часу не шкода.
Це розповідь мами трирічної Соні та восьмирічного Бориса. Обоє дітей виховувались у дитсадку № 5 м. Черкас, жодних нарікань батьків на вихователів і навпаки не було. Звичайна родина, звичайні діти. Проте тепер батьки визнають, що додаткові навчання в «школі для дошкільнят» виявилися абсолютно не зайвими.
— Нашому закладу вже понад 15 років, – говорить пані Михайлова про своє «Зернятко». – Це вже свідчення того, що ми потрібні. Ми даємо початкову базу дитині, яка має піти до школи. Річ у тому, що в нас програма для вступу до школи геть розходиться з тим, чого вчать дитину в дитсадку. Там діти здебільшого малюють, ліплять із пластиліну та клеять аплікації. А при вступі від них вимагають, щоб вони читали, рахували й писали. Це те саме, коли після школи випускнику треба вступати до вишу: батьки наймають репетиторів і починають усю підготовку з початку.
Насправді ж у дитсадках усе, як правило, залежить від ставлення вихователів до своїх обов’язків. Одні батьки визнають, що дитину в садку вчать і читати, і писати, інші скаржаться, що дітьми геть не займаються.
– У нашому районі, та й у самій Золотоноші, нема спеціальних курсів для дошкільнят. Бо в них нема потреби: у дитсадках дітей підготують до школи як належить, – пояснює Поліна Удовенко, методист дошкільного виховання відділу освіти Золотоніської РДА. – Діти займаються, згідно з державними програмами. Для п’ятирічок введено нову програму «Впевнений старт». Це не означає, що діти вчаться як у школі. Заняття проходять в ігровій формі, діти навчаються і грамоти, і рахунку до 10, але головне полягає в тому, щоб навчити дитину сприймати матеріал, який намагається донести вчитель. Дитина має навчитися дивитись і бачити, слухати й чути. Тоді в школі проблем не буде, і адаптація до шкільних вимог пройде успішно.
Вихователі «шкіл для дошкільнят» наголошують, що їхні заклади покликані навчити дитину вчитися, тобто слухати, зосереджуватися, виконувати вказівки вчителя, просто поводитися відповідно до шкільних вимог.
– Наші вихованці готують уроки в першому класі школи за 15–20 хвилин. Навчання дається їм легко, тому нема найгіршого – відторгнення школи як такої.
Існує й інша точка зору: завуч початкових класів ЗОШ № 33 Людмила Копотій вважає, що реально підготуватися до школи допомагають курси, створені при школі, а все інше – це просте заробляння грошей:
– Зазвичай підготовчі курси для майбутніх першачків ведуть вчителі, які наступного року беруть перший клас. Таким чином і вчитель знайомиться зі своїми учнями, і учні потихеньку звикають до шкільних вимог і до особистості вчителя. Тому дійсно полегшується перехід від дитсадка до школи, зникає психологічний бар’єр, острах перед школою. На жаль, програми дитсадків та школи дуже відірвані, і певна підготовка потрібна. Проте «школи для дошкільнят», які існують самі по собі, незалежно від шкіл, такої підготовки не дають. Просто в батьків є зайві гроші, і вони в такий спосіб відкупляються від необхідності займатися зі своєю дитиною.
Приблизно так само ставляться до підготовчих курсів і деякі з батьків.
– Що з того, що моя донька ходила на ці підготовчі курси? – говорить Олена Скрипник, мама другокласниці. – Так, її навчили читати й рахувати. Але ж до її класу прийшли й ті діти, які ніде не займалися – ні при школі, ні вдома. Вчителька ж не могла не звертати на них увагу й займатися з такими, як моя Настя. Вона, зрозуміло, почала все з нуля, і перші місяці моя дитина просто нудьгувала в школі, їй було нецікаво.
Дещо відрізняється від інших аналогічних курсів для дошкільнят «Грайлик»: він також має великий стаж і досвід, бо функціонує з 1994 року, проте його велика перевага – те, що відкритий він був при Центрі дитячої та юнацької творчості, а значить, частково фінансується з місцевого бюджету. Тому плата, яку вносять батьки, суттєво менша. Трохи відрізняється і задекларована мета цих курсів: вони покликані не готувати дітей до школи, а виявляти серед них обдарованих, яких можна було б залучити до роботи в різноманітних гуртках Центру. Але при цьому діти так само отримують перші знання з математики, читання, англійської мови, художньої праці, музики та етики. Групи по 6–10 осіб, поділені за віковими категоріями, заняття проводяться двічі на тиждень по 4 уроки (тобто, протягом 2 годин) у спеціально обладнаних приміщеннях (так, на математику діти йдуть в певний кабінет, на музику, до якої входять і елементи хореографії, – в танцзал і т. д.).
— Усі заняття проходять під контролем психолога. Він методично виконує діагностику розвитку кожної дитини, проводить тестування, – розповідає Лариса Остапенко, керівник і засновник «Грайлика». – Це важливо, оскільки наприкінці курсів ми можемо дати батькам рекомендації, до чого схильна їхня дитина, які має таланти, над чим треба попрацювати посилено. Та й протягом навчання також час від часу психолог спілкується з батьками. Шкода лише, що до нас приводять дітей ті батьки, які й так небайдужі до долі своєї дитини, займаються з нею, а сюди йдуть тому, що усвідомлюють: ось ще це дитині треба, а я сам цього не можу. А от ті, кому їхні діти – тільки зайвий тягар і непотрібний клопіт, й самі не займаються, і до нас не приведуть...
Учителі підготовчих курсів для дошкільнят обіцяють за рік навчання підготувати дитину до школи. Заняття зазвичай проводяться 2 рази на тиждень у зручний для батьків і дитини час. Протягом 1,5 – 2 годин досвідчені педагоги проводять повний курс підготовки дитини до школи. Під час заняття в ігровій формі діти вивчають логіку, письмо, читають, розв’язують задачі, вивчають англійську та опановують комп’ютер.
Незважаючи на велике навантаження, діти, за словами викладачів курсів, отримують від подібних занять неабияке задоволення, і не перевтомлюються. Секрет полягає в правильному розподіленні часу на курсах і в спостережливості викладача. Кожні 20 – 30 хвилин діти роблять пальчикову гімнастику й тема заняття змінюється.
Вартість занять на курсах дошкільнят сягає 240 – 300 гривень на місяць. Записатися на курси бажано на початку навчального року для того, аби всі діти мали однаковий рівень підготовки. Проте організатори запевняють, що можна прийти й пізніше, без додаткової плати педагоги «підтягнуть» дитину до необхідного рівня.
Ірина ГРЕБЕНЬ, Світлана СОБОЛЬ
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису