Дар'я Степаненко – гордість черкаської гімназії №9, золота медалістка, неодноразова переможниця міських, обласних і всеукраїнських олімпіад з української мови. Так про студентку, що дала ляпаса Табачнику, говорить директор гімназії Василь Захарчук.
– Про неї нічого поганого не скажу. Дитина прийшла в школу, усвідомлюючи себе українкою, і закінчила її українкою… На жаль, вчинки навіть найкращих учениць педагогам не дано передбачити, – говорить директор.
Про родину та друзів Дар'ї Степаненко повідомляє gazeta.ua.
– Я Дашу знаю зі школи, ми разом готувалися до олімпіади з української мови та літератури. У нас була одна вчителька, – розповідає її подруга Юлія Кнюпа, 21 рік. Навчається у Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького. – Даша дуже розумна дівчина, читає багато книжок. Я інколи дивуюся, коли вона все встигає. У неї завжди була своя думка щодо всього, але з її боку протестів не було. Конфліктів з учителями не мала ніколи. Те, що ми бачимо сьогодні, – це вплив Києва. У «Братстві святого Луки» Даша знайшла однодумців. Це не перша їхня акція, але перша, яка прогриміла на всю Україну. Мені важко зрозуміти, що її на це наштовхнуло, оскільки ще рік тому я її знала як тиху, спокійну людину.
Родина Степаненків живе у приватному секторі Черкас на вул. Горького. Будинок старий, обкладений білою цеглою. На городі – грядки підв'язаних помідорів. У дворі – обпиляне дерево. На сучки настромлені чисті банки.
Поряд будинок 60-річної Ольги Гаїної.
– Не знаю, як хто, а ми на неї все життя казали Даша. Дуже тихенька й скромна. Ніколи в скандалах не участвувала. Хлопці до неї не бігали. Завжди думала, що вона піде вчитися на художника. Дуже гарно малювала. Як була маленька, весь асфальт довкола хати обмальовувала крейдою. Батьки й вона розмовляють українською. У неї є ще менший брат Саша. Учиться, здається, у восьмому класі. Раніше їхній батько Сергій чи то на заводі "Фотоприлад" працював, чи на заводі телеграфної апаратури. А потім тяжко захворів.
Мати Тетяна Олександрівна, 41 рік, викладає фортепіано у міській музичній школі №5.
– Не чіпайте мене зараз, – просить. – Я весь час на телефонах, – показує дві мобілки в руках.
– Це необдуманий вчинок. Я не схвалюю його, – розказує 13-річний Олександр Степаненко, брат Дар"ї, ввечері телефоном. – Мама їздила до Даші в Київ, розбиралася, ходила в те братство. Повернулася така, як і поїхала – без настрою.
Олександр передає слухавку батькові.
– Якщо був протест, треба виражати його іншим способом. Яким? Не знаю. Чи переживаю, що її виключать з університету? Це не саме головне, – говорить Сергій Степаненко і кладе слухавку.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису