Книга – нібито про майбутнє, але події роману відбуваються в 2010 році. Як пояснив письменник, таким прийомом він хотів показати, що теми, які він порушує, актуальні для будь-яких часів.
– На моє переконання, хороша література має говорити не про насущні, а про вічні теми, – зазначив Любко Дереш, – безвідносно до сьогодення, минулого чи майбутнього.
На думку письменника, «ми звикли жити в майбутньому», прогнозами про майбутнє, очікуванням якихось подій – гарних чи поганих, але таких, які «все поміняють». Але те, що стається, зазвичай, ніким не було передбачене. Тож «прогнози» зазвичай стають просто ілюзіями. Книга «Спустошення» – в тому числі й про ілюзії, які ми собі створюємо.
Відповідно до сюжету, журналіст Федір Могила, досягнувши 34-річного віку, розуміє, що час життя було згаяно: перевищивши вік Христа, він не має ані свого «вчення», ані «послідовників». Вирішивши завершити журналістську кар’єру, він іде на інтерв’ю, яке має стати для нього останнім, – інтерв’ю з популярним співаком Лулу Октябрьовим. Несподівано з’ясовується, що справжній Октябрьов, на відміну від свого сценічного образу, є глибоко мислячою людиною, і до того ж, так само, які і журналіст, відчуває спустошення, розчарування у тому, що він має – в грошах, славі, визнанні... Тож інтерв’ю перетворюється на щось схоже на бесіду з самим собою.
Любко Дереш порушує проблему внутрішньої свободи людини, яка відчуває себе самодостатньою незалежно від зовнішніх обставин, подій, хвороб і негараздів. Позбувшись прив’язаності до часової мішури, внутрішньо звільнена особистість отримує у своє користування цілу Вічність. І тут постає проблема – чим цю Вічність заповнити? Письменник підводить читача до думки, що єдине достойне наповнення Вічності – це стосунки, і не просто стосунки, а стосунки, наповнені Любов’ю. Вирішальним стрижнем для людини стає її віра в те, що є Бог – Який любить, Який близький, Який розуміє тебе більше, ніж ти сам...
Черкаси Любко Дереш відвідав на запрошення молодіжної громадської організації "Книжковий маестро".
реклама
