31 січня на 68-му році життя несподівано помер перший і єдиний поки космонавт незалежної України Леонід Каденюк. У нього стався серцевий напад під час пробіжки.
2010-го черкаська журналістка Наталія Павленко зустрічалася із космонавтом і він розповідав про корисність бігу.
- Біг найдемократичніший, найпростіший вид спорту. Тут не треба якоїсь спеціальної зали, вибрав собі місце і бігаєш. Ось в Києві я вибрав собі маршрут, проміряв машиною дистанцію і бігаю понад 10 кілометрів за раз. Біг навантажує судини, що дуже важливо для людини. Судини отримують необхідний і корисний стрес для організму. Ще люблю футбол, волейбол, баскетбол, ручний м’яч.
З різних причин багатьох моїх товаришів по космічному цеху вже немає. Причому дехто "пішов" у досить молодому віці. Основна причина – недбале ставлення до здоров’я,– згадував Каденюк.
Чоловік розказував, що відібрали його за загону космонавтів, бо мав гарне від природи здоров’я.
- Коли я проходив першу космічну комісії,із декількох тисяч людей відібрали 9 осіб.
До зустрічі він підготуватися, як і до всіх подій у своєму житті. Він усвідомлював свою роль– першого космонавта незалежної України - і мав виглядати і говорити гідно. Так і було: костюм «з голочки», обдумані фрази: про стару владу можна, про нову – краще не треба. Зі мною говорив українською, з фотографом переходив на його мову – російську.
-А якби англійська? –сміялася я.
-Трохи умію, за 3 місяці до польоту вивчив.
Я крутила його, як могла, питала те, що хотіли від мене редактори, витягувала якісь шматочки провокацій. І він відповідав на все. Неохоче, але виховано. Такі люди бувають лише з села –їм совісно комусь відмовляти. А не від слабості характеру. А ще був дуже простий, без зірковості, хоч і побував біля зірок. Говорили в Києві в офіс і молодіжного аерокосмічного об"єднання "Сузір"я". Усюди - портрети космонавтів.
Із охотою і задоволенням він розповідав про космос і все, пов’язане з ним.
-Гагарін полетів у космос, коли мені було 10. Я сказав собі, що теж стану космонавтом. Батьки були вчителями, навчили у 5 років читати. Вирішили раніше віддати в школу. Її закінчив у 16. Поступаю в льотне училище. Було претендентів 10 на місце, я пройшов, але стало відомо, що мені 16 років. «Ну все, тоді приїжджайте наступного року».
Не знаю, як я вмовив того директора. Він дзвонить у ЗАГС і промовляє фразу, яку я запам’ятав на все життя: «Може колись ми будемо зустрічати його на космодромі з квітами. Давайте допоможемо хлопцю».
– І ніяк не викрилося?
-Потім уже в загоні космонавтів якось викликає мене начальник центру Береговий і каже: «Кадровики подивились в документах. У тебе є брат народжений 28 січня 1951 року. А ти 28 січня 1950. Як це так батьки розрахували?» Я взяв і сказав правду. «Ти знаєш, мої фронтові друзі- льотчики, щоб потрапити на фронт, приписували собі і по 3 і по 5 років», - потиснув руку.
Мрія Леоніда Костянтиновича здійснилася і він не втомлювався повторювати:
-Якщо цю мрію зміг втілити хлопчик з буковинського села, то так само вона може бути здійснена будь-ким. Моя мрія народилася 15 квітня 1961 року, а полетів я 19 листопада 1997 року, то виходить 36 років я чекав цього моменту. Навіть пам’ятаю, коли вже старт, коли ввімкнулися двигуни і мені якраз навіяло слова з пісні з кінофільму "17 миттєвостей весни": "И ты порой почти полжизни ждешь, когда оно придёт твое мгновенье".
Каже, що перед польотом крім фізичних навантажень, космонавтів готували психологічно.
-Я випробовував понад 60 типів літаків, і було багато аварійних випадків. Тому став спокійний. Навіть за 2, 5 години перед стартом задрімав. Тривали перемовини фахівців з наземними службами і нашими екіпажем. Зараз стартувати, а я заснув, - сміється.
Не кожна людина може пережити перевантаження під час старту. Тисне. І набагато сильніше, ніж у літаку-винищувачі. Прискорення мене вразило. Поштовх в спину серйозний, ніби я обплутаний невидимими дугами, що притискають мою кожну клітину.
Під час перебування у космосі з 19 листопада по 5 грудня 1997 року Каденюк проводив біологічні досліди щодо впливу стану невагомості на ріст та розвиток ріпи, сої та моху.
У польоті були японець, індіанка і троє американців.
Виймає папку з фотографіями. Вони розсипаються на столі.
— Ось це офіційна фотографія екіпажу. Вона ввійшла в історію космосу, — показує на знімок шести осіб. Усміхаються всі, крім Каденюка. — Американці постійно всміхаються. Я так не вмію. Коли робили окремий портрет, попросили показати зуби. Довелося.
У космос узяв три прапори та два герби України.
— Один невеличкий золотий — на прохання В"ячеслава Чорновола. На борту були також портрети Шевченка, Кибальчича, Корольова, Кондратюка, мого товариша — космонавта Леоніда Іванова, який загинув під час випробування літака МіГ-27. Герби Києва і Чернівців і 24 аудіокасети з українськими піснями. Два космічні вечори на борту корабля були присвячені українським виконавцям. Хоч насправді день і ніч на орбіті умовні, змінюються через 50 і 40 хвилин.
Ми, космонавти могли замовляти мелодію для сигналу, який будив екіпаж. Я вибрав Гімн України. Він двічі лунав над всією планетою.
— Що їли у космосі?
— Перед польотом нас посадили за довгий стіл і дали скуштувати все. Я вибрав м"ясні страви і супи.
Він розповідав про свої враження від польоту:
-Дивишся в глибину і ніщо Всесвіт не обмежує. На Землі ми звикли, що є ці стіни, - робить жест рукою, -поверхня Землі обмежує простір. Наша уява може уявити лише 3-виміри. А в космосі коли я сприймав це по іншому. 5-ти, 7-ми, 8-ми мірний простір. Коли ми навчимося користуватися ними та ще й з використанням нових двигунів, зможемо переходити з одного часу в інший. Такого поняття як пряма лінія в космосі не існує. Все нестатичне, абсолютно все рухається. Провести пряму не можна. Земля навколо Сонця, Сонце в галактиці,це важко уявити собі, — сміється.
-Вам хотілося побачити, де Україна, ваше село?
- Цього не було. Нахил орбіти 28 градусів. До України не долітали, кожний новий виток починався все західніше і західніше. В такій порожнечі не можна визначити, що корабель летить. Висота біля 300 км, швидкість біля 8 км в секунду.Або 28 тис. км за годину.
У космосі найбільше приємне потрясіння - невагомість.
-Можна перекидатися, як хочеш. Коли заплющуєш очі, таке враження що нема тебе, тільки свідомість. Стан невагомості, незважаючи на його легкість, насправді не всі нормально сприймають. В людському організму величезне збудження. На землі в нашому організмі відбувається близько 300 біологічних процесів, які залежать від гравітацій, від добового обертання Землі, температури, від тиску. Коли людина потрапляє в невагомість, цих факторів нема. Організм перелаштовується. Для мене весь політ –суцільний експеримент над собою. На Землі невагомість можна було створити не більше ніж на 25-27 секунд. Не встиг увійти, треба виходити. У мене перед польотом було єдине хвилювання, як я перенесу цей стан. Медицина наперед не може сказати: у кого із космонавтів, як вийде. Але все гаразд. Вирішив навчитися ходити по стелі. Чим ближче ступні до її центру, тим більше організм відштовхує. Впасти можна. Паніка всередині почалася. Але, думаю, я це зроблю, хвилин 10 ходив. Засунув ноги під кабель, щоб не випадати, присідав.
Каденюк мріяв про відкритий космос.
-У нас були білі скафандри спеціально для виходу у відкритий космос. Мені дуже хотілося, я і підготовку проходив, але за програмою це мав зробити японець. Він це зробив. А тоді супутник наш втратив керованість і почав безладно крутитися. Треба було вийти у відкритий космос, що забрати його. Була думка попроситися, хоча обшивочка скафандру 3 мм всього. Зіткнення з метеоритом і все – смерть. Вірогідність така є. Але я все одно хотів би, і ріст у нас однаковий із японцем. Але я знав, що цього не дозволять. Коли японець вернувся, я сказав, що він не тільки перший японець у відкритому космосі, а й другий.
Його вразила наша Планета.
-Дуже красива. І дуже маленька. Облетіли її за півтори години. Можна не вірити в Бога. Але не тоді, коли дивишся із ілюмінатора на Землю. Американці набожніші за нас, зразу заговорили про Бога. Я не такий віруючий. Але впевнений, що вищі сили є.
-Що було найважчим?
-Після польоту пройти червоною килимовою доріжкою. Вона метрів 70. Відчував таку відповідальність. Йшов: серце із грудей вискакувало.
Леонід Каденюк, Герой України, пішов від нас до зірок, про які так мріяв. Якщо і є десь вічна пам’ять, то там.
Наталія ПАВЛЕНКО, черкаська журналістка
251 раз облетів Леонід Каденюк навколо Землі
реклама
Коментарі
Як відомо, СРСР лопнув, як гнойний прищ, ще в 1991 році. Каденюк був відібраний до групи космонавтів Національного космічного агентства України у 1995 році. Пройшов підготовку в NASA до космічного польоту на американському космічному кораблі багаторазового використання «Колумбія». З 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив космічний політ на американському БТКК «Колумбія» місії STS-87. Під час місії в космосі двічі пролунав трансльований із Землі Гімн України.
Яке відношення все це має до вонючої раша-кацманавтіки, абсолютно провальної від моменту вторгнення в Україну і припинення поставок українських ракетних двигунів?!
Стрічка RSS коментарів цього запису