У медіапросторі одночасно функціонують три форми написання зазначеного поняття: перфоманс, перформенс та перформанс. У науковому дискурсі переважно використовується лексема перформанс, що цілком логічно, оскільки це запозичення з англійської (рerformance – виконування, дія, вистава, трюк). В останні роки фіксується посилення цікавості до даного явища як з боку митців, так і з боку науковців. Власне, – це одна з форм акціоністського мистецтва, де твором вважають дії автора, за якими глядачі спостерігають у режимі реального часу. В деякому сенсі може вважатися продовженням стародавніх традицій народного театру і вистав, а в Україні — скоморохів, ряджених і юродивих старої православної, а потім і середньовічної козацької Русі. Перформанс виявляється не тільки у театральних постановках, але і в літературі, візуальній та музичній сферах. В його основі лежить уявлення про творчість, як спосіб життя.
Під час музейної ночі відвідувачі літературно-меморіального музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського переглянули перформанс «Дотик словом», який є синтезом поетичних текстів та живої музики у поєднанні з дією (театральною грою). Його учасники - це одночасно автори текстів, їх виконавці та актори.
Перша сторінка «Поезія – це завжди неповторність» вводила глядачів у таємничу атмосферу народження поезії. Допомагали музейні предмети – канделябри зі свічками, чорнильниця з перами, навіть чашка кави, до якої «наливали вірші» і випивали їх – декламували.
Найяскравішою видалась друга сторінка «Родинні обрії», в якій учасники використовували вишиті рушники, різноманітні прикраси, які діставали з різьбленої скриньки, – віночки, намисто, браслети. Кому вдягали намисто, той читав вірші про батьків, родину, сімейні скарби тощо.
Патріотична сторінка «Україно, ти моя молитва» була кульмінаційною. Читці передавали з рук в руки справжній щит і декламували, коли він потрапляв до рук, поезії, присвячені Україні, Криму, війні на Сході.
Наступна сторінка «Тихомрійність» завдяки живим квітам внесла мрійливу весняну ноту в дійство. Звучали твори пейзажної лірики, присвячені різним порам року.
А остання сторінка любовної лірики подарувала справжню зливу живих непідробних емоцій. Валентинки, від малесеньких до величезних, по черзі опинялися в руках юних поетів, які щедро дарували рядки щасливого взаємного кохання, болючого прощання і світлої надії на взаємність усім присутнім.
Перевдягання артистів, загадкова атмосфера напівтемряви (дійство відбувалося при свічках), звучання роялю, який то створював фон, то виходив на перший план, заявляючи про те, що він також повноправний учасник дійства, все це допомагало створювати таємничу творчу атмосферу.
Літстудійці Дарина Бондаренко, Софія Захаренко, Яна Косюк, Світлана Бабенко та Діана Геріх, а також працівники заповідника Валентина Губенко і Таміла Чупак були нагороджені шквалом оплесків глядачів.
Перформанс тепер уже не уявляється нашій публіці чимось незрозумілим і чужим. Він відбувся і сподобався. Тож, плекаймо надію придумати і втілити ще не одну цікаву ідею у формі перформансу.
Про це повідомляють у Кам’янському заповіднику-музеї.
реклама