Захищаючи свої бізнесові інтереси, приватна медична структура (центр «Фрезеніус» - Ред.) зловживає людською трагедією. Зокрема, матеріал Олени Марченко, в якому вона звинувачує губернатора Сергія Тулуба у смерті свого друга Віктора Дідурика, - є замовним. Так прес-служба Черкаської ОДА відреагувала на публікації в ЗМІ про смерть хворого на ниркову недостатність уманчанина.
Як ідеться в заяві прес-служби, «Віктор Дідурик хворів на хронічну ниркову недостатність з дитинства. У лютому 2012 року йому було запропоновано лікування методом гемодіалізу в обласній лікарні, від якого він відмовився. 16 березня поступив в Уманську ЦРЛ у вкрай тяжкому стані. Зусилля лікарів, у тому числі обласних фахівців, на жаль, результату не дали.»
Крім цього, як інформує прес-служба ОДА, сьогодні медична допомога хворим з хронічною нирковою недостатністю надається у відділенні хронічного гемодіалізу комунального закладу «Обласна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Черкаської обласної ради на 15 діалізних місць. Сьогодні там отримують лікування 88 осіб.
25.10.2010 відкрито філію гемодіалізного відділення обласної лікарні на базі Уманської центральної районної лікарні на 5 діалізних місць, нині в ній лікується 15 осіб. У грудні 2011 року відкрито філію гемодіалізного відділення обласної лікарні на базі Звенигородської центральної районної лікарні на 5 діалізних місць. Загалом обласна лікарня на сучасному обладнанні має змогу надати допомогу в чотири зміни 128 пацієнтам, Звенигородська ЦРЛ в дві зміни – 20, Уманська ЦРЛ у дві зміни – 20 особам. Із 25 діалізних апаратів – 18 шведського виробництва фірми «Гамбро» 2010 – 2011 років.
реклама
Коментарі
ну, Калашник это только вывеска, а за ней можно рассмотерть еще одного интересного персонажа, как некто Червонопиский
Взагалі повинні відбутися чесні та відкриті тендери по розміщенню послуги медичної за державний кошт. А Фрезеніус в такому випадку неодмінно програв бі. бо ціни захмарні! Гроші Калашнику потрібні. Дай тулубу також...
Чому б вам, шановна прес-служба, і губернатору не спуститися до людей і не пояснити їм цього? Не заслухати їхню сторону цієї проблеми? Можливо, якщо вони там мітингують – не все так просто і чудесно як ви описуєте?
Між статтею та блогом є дві суттєві і дуже великі різниці. Стаття – це узгоджений з редактором і керівництвом матеріал, визначеного формату, котрий суворо контролюється і обмежений шпальтою. Блог – це довільна думка, емоція, спостереження. За статтю – платять гроші. За блоги – ні.
Хто по-вашому міг замовити вашого шефа?
Стрічка RSS коментарів цього запису