Оксана Володимирівна працює суддею-спікером із 2015 року. На її думку, за цей час комунікація з громадськістю та ЗМІ в Апеляційному суді Черкаської області «суттєво покращилася» і «стала постійною». Створено веб-сайт суду. «Якщо з’являється якась суттєва новина, ми проводимо прес-конференції, щоб роз’яснити суть та уникнути перекручування інформації. Сьогодні представники судової влади і ЗМІ усвідомили нагальну потребу в налагодженні конструктивного діалогу, адже цей процес взаємовигідний», – вважає суддя.
Відповідаючи на запитання, чому суди і досі залишаються досить закритими, і їм «важко починати «говорити», Оксана Володимирівна виокремила кілька причин. Усі вони, на думку судді-спікера, пов’язані або із браком професійності журналістів, або із завантаженістю суддів.
– По-перше, найчастіше журналісти ганяються за «гарячими фактами», а не роблять акцент на об’єктивному висвітленні діяльності суду, – зазначила суддя-спікер. – Часто інформацію подають так, що вона негативно впливає на імідж суду в цілому, а також на репутацію суддів та працівників апарату суду. Друга причина: в пресі бракує фахівців, які на високому професійному рівні висвітлюють проблеми судочинства і права загалом. Судді уникають спілкування із мас-медіа, бо переконані, що їхні виступи будуть перекручені, а уривки, вирвані з контексту, в інтерпретації журналіста набудуть іншого смислового навантаження, в переважній більшості – негативного. По-третє, нині ми відчуваємо істотний брак кадрів у судах всіх інстанцій, що тягне за собою збільшення навантаження на працюючих суддів, а це, у свою чергу, не дає змоги суддям спілкуватися зі ЗМІ.
Також Оксана Карпенко пояснила, чому суддя не завжди може давати пресі коментарі.
– Є речі, про які судді не говорять не тому, що не хочуть, а тому що цього не можна робити. Відповідно до положень Кодексу суддівської етики, заборонено коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду чи щодо яких суддя або його колеги прийняли конкретне рішення, оскільки мотиви ухвалення кожного рішення мають бути викладені в його тексті, саме рішення публічно оголошується та оприлюднюється, забороняється також коментувати і піддавати сумніву вердикти, що набрали законної сили. Крім того, судді не можуть розголошувати та коментувати інформацію, яка становить державну або іншу таємницю, що охороняється законом, або пов’язана із необхідністю гарантування безпеки осіб, або з приводу якої за клопотаннями осіб, які беруть участь у справі, суд постановив ухвалу про розгляд справи в закритому судовому засіданні, – сказала пані Карпенко.
На її переконання, формування негативного ставлення до судової влади є результатом недостатньої правової грамотності суспільства. Тож повернення довіри суспільства до суду повинно стати результатом активної просвітницької роботи.
Прокоментувала суддя Карпенко і так звані «кризові ситуації», які трапляються у роботі суддів. Це випадки, коли «агресивно налаштовані особи, присутні у залі судового засідання», протестуючи проти винесеної судом ухвали, заважають роботі суддів.
– До кризових ситуацій треба готуватися заздалегідь, налагоджуючи діалог з представниками засобів масової інформації, а також проявляти відкритість і готовність роз’яснити обстановку, – сказала суддя.
На запитання, чи можна налагодити діалог не лише з журналістами, а й із радикально налаштованими активістами, щоб уникнути безладу в судах, Оксана Володимирівна відповіла, що, на жаль, все частіше поняття «громадський активіст» стає професією.
– Всі, хто порушує порядок у судах, мають усвідомлювати, що за свої дії вони повинні нести відповідальність, передбачену законом. Працівники апарату нашого суду у випадку виникнення конфліктів завжди намагаються зробити все від них залежне, аби з’ясувати причину агресії чи невдоволення громадян і вжити необхідних заходів для налагодження ситуації. Проте це не завжди вдається, – констатувала суддя-спікер.
реклама
