Селянин зі Шполянщини випустив двох лебедів, яких усю зиму рятував від морозів

Житель села Лебедин Сергій Дібрівський усю зиму тримав на своєму подвір’ї двох лебедів, які не змогли відлетіти у вирій. А навесні випустив їх на волю.

Про це пише журналістка Ольга Качан у виданні «Шполянські вісті».

На великий ставок у Нечаєве щороку злітаються багато лебедів. Місцеві жителі розповідають, що минулої весни на водоймі налічували до сотні білих красенів. Майже всі вони перед настанням холодів відлетіли у теплі краї. А двоє лебедів минулої осені на замерзаючій водоймі залишилися. Попри те, що в листопаді земля вже вкрилася снігом, вони нікуди не летіли. Історія, як у тій казці данського письменника Ганса Крістіана Андерсена, лише з нечаївськими особливостями. Лебідка не знялася в небо, залишившись біля хворого лебедяти.

Що у підрослого пташеняти поранене крило, виявив житель села Сергій Дібрівський. Не залишивши благородних птахів у біді, він забрав обох до себе додому. Тож лебідка з лебеденям пережили зиму на людському обійсті. Як розповіла директор Нечаївського будинку культури Тетяна Дібрівська, три зимові місяці утримували диких птахів окремо від домашньої птиці. Річ у тому, що лебеді хоч і красиві, та не терплять сусідства з курми чи гусьми.

Щодня годуючи врятованих птахів, господар встиг звикнути до них і навіть імена присвоїв. За те, що полюбляє шипіти, відганяючи чужих від свого дитинчати, лебідку жартома кликали Пшикалкою, а її синочка за вайлуватість і за те, що неповороткий — Вальком.

Два тижні тому лебедів випустили на волю. Брати Сергій та Олег Дібрівські віднесли їх до дого ж ставу, де восени підібрали змерзлих птахів. Як розповідали, лебідка відразу попливла плесом, а її з ще сірим оперенням синок спершу заховався в очерет. За кілька днів опікуни птахів знову прийшли подивитися, як освоїлися лебеді після зимівлі. І тоді вони вже плавали удвох. Крім тих, що перезимували у селі, на ставку з’явилися вже й білокрилі побратими, які повернулися з вирію.