Колишній гуманітарний заступник губернатора Юрій Тимошенко натхненний ідеєю розвитку Черкаського державного центру науки, інновацій та інформатизації (більш відомого як ЦНТЕІ), директором якого він нині є. Коли «Прочерк» вирішив побачити в роботі Юрія Тимошенка, той провів цілу екскурсію своїми володіннями, розрекламувавши усі послуги ЦНТЕІ. Разом з тим політичних тем екс-заступник губернатора волів уникати.
Нині Юрій Тимошенко, як він сам зізнається, став частково бізнесменом. Адже його центр – це державне підприємство, яке знаходиться на госпрозрахунку.
– У мене ранок починається з того, який папір закупити, де фарба дешевша, яку технологію використати краще, який товар завезти в магазин канцтоварів, – розповідає Юрій Васильович.
Тобто йому самому доводиться заробляти так би мовити на життя центру. Насамперед заробляють поліграфією.
– У Радянському Союзі влада збудувала систему накопичення науково-технічної інформації. Таким чином, держава пропонувала передовий досвід і наукові напрацювання. Із розпадом Союзу ця система розвалилася. Але в Україні на сьогодні збереглося дев’ять таких центрів, як наш. Тут маємо патентний фонд! У нас зберігається близько 200 тисяч одиниць патентного фонду, – розповідає, сидячи за столом у своєму кабінеті, Юрій Васильович. – Моя мрія – зробити тут нормальний освітній центр, де б кожен міг отримати інформацію.
На столі серед наукових журналів та книг видніється обкладинка з великими літерами «Антисуржик». Також на столі лежить чернетка. Юрій Тимошенко пише посібник про те, як керівник повинен працювати з інформацією.
Юрій Васильович розповідає, що прийшовши на роботу в центр, навіть попросив пофотографувати все, щоб видно було в якому жалюгідному стані перебувала будівля. Запевняє, що протягом трьох місяців роботи не розгинаючись «наводив порядок».
– Там двері замінив, там побілив, там об’єднав магазини. Створив умови для праці людей. А була прихована оренда, коли працівник оформлювався на 0,25 ставки, займав цілу кімнату, де займався підприємницькою діяльністю. Був низький кадровий склад! Плюс були родинні зв’язки: тут родини «годувалися». Тож довелося проводити реорганізацію. Загалом зараз ми заробляємо 300-400 тисяч в місяць. При цьому, з усього платимо податок, – розповідає Юрій Тимошенко, зазначаючи, що нині тут є місце і для науковців, і для перекладачів тощо.
Юрій Тимошенко показує фонди, де зберігається «величезна кількість каталогів передового досвіду»
Від відповіді на запитання, де Юрію Тимошенку було краще працювати – в облдержадміністраці чи на нинішній посаді, – він ухиляється. Каже, мовляв, немає поганих робіт.
– Ви розповідаєте про поліграфію. А бюлетені у вас можуть друкувати?
– Замовлень не було, хоча для місцевих виборів друкували тут. А щодо майбутніх виборів, то нічого про це не знаю, – поспішає закрити політичну тему Юрій Тимошенко.
– Кажуть, нібито ви можете очолити міський виборчий штаб Партії регіонів на виборах...
– Нічого про це не знаю. Я є членом Партії регіонів. Але про це не було ніяких розмов.
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису