Хтось їде у Сорочинці до героїв Миколи Гоголя, а ми — до своїх, черкаських Кайдашів, народжених талантом Івана Нечуя-Левицького, який уперше вжив у літературі визначення “Черкащина”. А їхали ж насправді на ярмарок у Богуслав. Але притомилися дорогою Омелько із Карпом (як тут не поспівчувати обом синам Кайдашів: хіба можна витримати справжнє пекло, влаштоване любим жіноцтвом у родинному гнізді?), тож мимоволі задрімали на возі. Прокинулись, аж щось воно не те. Рось наче та сама, берегом якої їхали, тільки он видніється палац, а навкруг усі веселяться, запрошують до своїх осель, пригощають наїдками, один за другий кращими.
Так почалося в Корсуні-Шевченківському дійство “Кайдашеві гостини”, інформує газета "Черкаський край". Наштовхнули на думку його провести залишені лісівниками після їхнього професійного свята одинадцять затишних будиночків, гарних, вкритих очеретом, затишних усередині. Вирішено було влаштувати в них під час “Гостин” своєрідні оселі, в яких 24 сільські й селищна ради мали показати гостинність, традиції рідного краю.
— У кожному будиночку були власні столи достатку, а навкруг усе прикрашено рушниками, мисниками, домотканими доріжками, підлогу обсипали духмяними травами, — розповідає Лілія Жуковська, начальник відділу культури Корсунь-Шевченківської РДА. — Скрізь пригощали власноруч приготованими за старовинними рецептами стравами — каша у кожної сільради була особлива, що відзначили гості — жителі міста й району. Коли почалися конкурси, то змагалися й за якість вареників, бо номінаціями були “найпухкіший”, “найбіліший”, “найменший і найбільший” — тут уже фантазували досхочу.
Були також козацькі забави, дотепні, з гумором і бажанням повеселити громаду. Відтепер, кажуть організатори, Кайдаші до них приїздитимуть щороку в травні. Може, й своїх гострих на язик “половинок” привезуть наступного разу, ото буде перепалка, начувайтеся, корсунці!
