Організатор і керівник збройної організації Холодного Яру, колишній військовик і учитель Василь Чучупак, загинув у нерівному бою з більшовицьким каральним загоном 12 квітня 1920 року. Оточений ворогами, аби не здатися нелюдам живим, 25-річний отаман сам собі вистрелив у скроню… Перед смертю він вигукнув слова, що стали пророчими: «Готуй нових борців, Холодний Яре!»
Після загибелі Василя Чучупака запекла боротьба холодноярських повстанців з російсько-московською навалою тривала. На жовто-блакитному прапорі полку гайдамаків Холодного Яру, останнього збройного оплоту УНР, пломеніли знамениті Франкові слова «Ми поляжем, щоб славу і волю, і честь, Рідний Краю, здобути Тобі». На другому, чорному прапорі повстанців, було викресано гасло, що стало у роки новітньої російсько-української війни крилатим «Воля України або смерть!» Два роки тому на честь загиблих холодноярських борців 93-тій окремій механізованій бригаді ЗСУ присвоєно ім’я Холодного Яру, а прапор нескорених повстанців майорить поруч зі знаменом бригади.
Упродовж 25-ти останніх літ, щороку, у квітневі дні, історичний клуб «Холодний Яр» на чолі з письменником-дослідником Романом Ковалем, збирав сотні молодіжних патріотичних, волонтерських організацій, тисячі українців з усіх куточків держави та з-за кордону на вшанування пам’яті борців за УНР. Нинішнього року через карантинні обмеження масові заходи перенесено на осінь 2020 року.
Та все ж невеликі групи, окремі родини і земляки Василя Чучупака приходять на місце останнього бою незабутнього молодого отамана Холодного Яру аби покласти квіти пам’яті, розповісти своїм дітям, в якій незламній боротьбі здобувалася воля України. Тільки з села Мельники - центру холодноярської збройної організації УНР, загинуло у протистоянні з московською червоною окупацією у 1919-1922 роках понад 300 козаків та козачок…
Лідія ЛІСОВА
Фото Лариси Іванової та з архіву автора
реклама
