День установлений 2007 року з ініціативи Національної спілки журналістів України після жорстокого вбивства українського журналіста, засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе. Вже минає двадцять років, відколи нема Гії… Загалом з 1991 року в Україні загинуло понад 70 працівників ЗМІ. На Черкащині – четверо колег: Ігор Грушецький (1996), Микола Ракшанов (1998), Василь Сергієнко (2014), Вадим Комаров (2019).
Сьогодні журналістська спільнота відвідала могилу Комарова. Вшанували пам'ять хвилиною мовчання.
– Сьогодні згадуємо з ким працювали, з ким раділи, з ким дружили. Місце обрали біля Вадима Комарова, бо це наша найбільша і найсвіжіша рана. Вадим Комаров – це уособлення небезпек нашої журналістської професії. Дивлячись на його долю, розумієш, що може бути, коли ти відчайдушний, говориш правду. Сьогодні в Україні за часів незалежності маємо четверо наших загиблих колег. Це дуже прикро. Шість років тривають суди над катами Сергієнка. Рік розслідується справа Комарова. І міністерство силовиків каже, що не мають ні підозрюваних ні заарештованих. І якщо це за рік не зроблено, то, очевидно, треба розуміти, що вже не знайдуть вбивць… – каже голова Черкаської обласної організації НСЖУ Тетяна Калиновська. – Також пропоную згадати тих, хто помер ніби й природньою смертю, але вони горіли на роботі, переживали і хвилювалися.
Український журналіст, кореспондент національного державного агентства “Укрінформ”, в’язень Кремля Роман Сущенко наголошує на важливості проведення подібних заходів, щоб не дати забути суспільству про втрати. Сам Роман Сущенко з Черкас і сьогодні долучився до колег, що зібралися біля могили Комарова.
– Торік в листопаді я мав честь виступати в стінах парламенту з приводу безпеки журналістів. І обговорювалися теми щодо Комарова і інших черкащан. На жаль, справи досі не розкриті. Люди причетні до злочинів не притягнуті до відповідальності. Але журналісти продовжують виконувати професійний обов’язок, колеги продовжують працювати. Хочеться вірити, що винних таки притягнуть до відповідальності, бо це тривожний сигнал для всієї професії. Цей день вшанування пам’яті журналістів важливий. Журналістика – це небезпечна професія, це боротьба за істину, за правду. Ми знаємо, що колеги виконують свою роботу і на фронті, щодня наражаються на небезпеку. Багато журналістів, громадян України за свою професійну діяльність перебувають в російських буцегарнях. Так само блогерів та активістів, які писали правду, які долучилися до журналістики, засуджують в ОРДЛО і наша влада веде переговори, щоб їх звільнити. Але коли це станеться, невідомо. Окрім того, наші колеги-журналісти постійно висвітлюють боротьбу медиків і правоохоронців проти пандемії і цим теж наражаються на небезпеку, – зазначив Роман Сущенко.
Колишній голова Черкаської ТВК Володимир Матюша, присутній на заході зауважив, що відсутність покарання за злочин – найгірше, що може бути:
– Виходить, що молотобійцям можна робити що завгодно?! А людину ми втратили! Що маємо по факту? Затриманих немає. Хоч по місту і ходять різні чутки, водночас суспільство не отримало відповіді на запитання: «Хто вбив Комарова?»
Черкащанин Олег Слободяник пригадує, коли перетинався на засіданнях виконкому з Вадимом Комаровим, вони багато спілкувалися. Він з ним товаришував і журналіст показував йому повідомлення, які отримував на телефон.
– Він якось різко спинився і каже: «Олег, глянь, які погрози я отримую по телефону!» Я тоді сказав йому, що це боягузи, які лиш писати повідомлення вміють. «Твій номер всі знають, знають тебе, як відомого журналіста і тому й пишуть» - кажу йому. Ніхто не думав, що таким закінчиться. І зараз розуміємо, що всі журналісти, які беруться за розслідування, вони ризикують. А щодо захисту, то бачимо, що немає покараних. І чи будуть вбивці знайдені при цій владі? Невідомо… – каже Олег Йосипович.
Блогер і колега Вадима Комарова Денис Колесник зазначає, що в черкаській спільноті журналістів дуже не вистачає Вадима.
– Ми стали разом випускати інформаційний дайджест. Протягом двох років співпрацювали. Скажу, що більше такого, як Вадим, я не знаю. Може, колись народиться така людина. Але зараз його ніхто не може замінити. І це тяжка втрата для Черкас, – каже Денис Колесник.
