У Черкаській області розбирають палац, з якого звільнилася охорона. Залишилися «ріжки та ніжки»

Тальнівець Віталій Харченко ходить руїнами Шуваловського замку. У його реконструкцію вклали близько п'яти мільйонів гривень, але не завершили. Через заборгованість із зарплати охоронці пішли з роботи

— Від палацу графів Шувалових лишилися ріжки та ніжки, — дзвонить на початку тижня знайомий із Тального. — Сторожів немає, усе, що можна було розтягти, — розтягли.

Наступного дня вибираюся в Тальне. Заходжу до товариша 51-річного Віталія Харченка. За кілька хвилин їдемо до палацу. Замок знаходиться за межами міста в лісопарку. Його звели 1903 року за проектом данського архітектора Клеменса. 2006-го замок увійшов до обласної програми "Золота підкова". Звідти виселили краєзнавчий музей і розпочали масштабну реконструкцію. Будівельні роботи припинили 2008-го. Три роки палац охороняли двоє сторожів. Цієї зими вони пішли з музею через заборгованість із зарплати.

Територія палацу обгороджена будівельним парканом. На в'їзді напис фарбою: "Стороннім вхід заборонено".

— Кілька днів тому сюди приїздив губернатор Тулуб, — каже місцевий житель 32-річний Олексій. Гуляє в парку з 4-річною донькою Олею. — Паркан був повалений і лежав. Для Тулуба його підняли й забили вхідні двері, щоб не так помітно було.

Відхиляємо ворота й підходимо до замку. На вікнах першого поверху — ґрати. Шибки вибиті. Всюди лежить бите скло. Двері чорного ходу вибиті. Усередині — розгром. Стара підлога зірвана будівельниками. Нової не настелили. Біля сходів — колишня підсобка будівельників. На ліжках — матраци. На одному — купа людського калу. На столі — шматки хліба й пляшки від пива.

— Тут, мабуть, час від часу бомжі ночують, — каже Харченко. Затуляє носа. — Он біля вікон кронштейни лишилися. Коли реконструювали, то всюди новітні радіатори поставили. Ну, такі, з регуляторами температури. Тепер їх викорчували. Ого, та тут їх ніде нема. А було до півсотні.

Біля вхідних дверей на стіну сперте вікно з мореного дуба.

— Це вже хтось наготував, щоб украсти, — зітхає Віталій.

Піднімаємося на другий поверх. Навпроти сходів напис фарбою на стіні: "Политбюро ЦК КПСС". Зберігся з часів будівельного технікуму. На другому поверсі всюди настелена нова підлога.

— Дошка — сороковка, — каже товариш. — Мабуть, поверх неї мали стелити паркет.

Проходимо кілька кімнат. Гіпсокартонні перестінки вибиті. Валяються шматки скловати.

У одній з кімнат — залишки гофрованої труби. Коли її тягли — розірвалася обмотка. На протилежному крилі — нові замінені вікна. Майже всюди склопакети вибиті камінням.

Гвинтовими кам'яними сходами вежі піднімаємося на горище.

— Ну, тут украли менше всього. Кондиціонера на стіні не потягли, бо завеликий і важко зняти. А він тисяч п'ять баксів коштує. А ось мідь із будки горища пробували зняти, — показує.

Спускаємося донизу. На землі, де були купи будівельного сміття, виріс лісок.

— Колись у Тальному жив старий учитель-німець Георгій Штейн, — каже літня жінка, що прогулюється парком. — Він дуже любив тут відпочивати й фотографувати. Вчитель помер кілька років тому. Якби зараз ожив і побачив — помер би знову.

Телефоную до місцевого інженера-будівельника Володимира Ротаєнка. Він  наглядав за будівельними роботами.

— У будівлю вклали з бюджету 4 мільйони 900 тисяч гривень. Встановили 80 нових радіаторів опалення, газову блочну котельню та електропідстанцію, підвели водогін і каналізацію. Збудовано автономну водонапірну башту потужністю 50 кубів. На 80 відсотків були зроблені покрівельні роботи. На другому поверсі встановили 12 вікон зі склопакетами.

Начальник обласної служби охорони культурної спадщини 57-річний Микола Суховий каже, що документи на реконструкцію палацу були заарештовані. Через це не змогли знайти коштів на охорону.

— Якщо покрали радіатори й побили вікна, то треба питати управління капітального будівництва. Палац у них значився як об'єкт незавершеного будівництва. Наскільки мені відомо, усі проблеми уже вирішено й охорона повертається до палацу, — говорить  Микола Суховий.

На першому поверсі палацу графів Шувалових планували зробити музей, на другому мав бути готель.

Юрій Стригун, "Газета по-українськи"