Учора, 23 червня, на Чигиринщині Святійший Патріарх Філарет освятив хрести для новозбудованого храму імені Петра Багатостраждального (Калнишевського) та провів святкову літургію. Щоб побачити це дійство, на хутір Буда приїхали люди як з Черкащини, так і з Києва.

«Правильно зробив майстер, що поєднав тризуб з шаблюкою. Адже наша історія – це наша гордість. І нам ще з шаблюкою доведеться тризуб захищати», – говорить літня жінка, поглядаючи на монументально-скульптурну композицію, що перед новозбудованою церквою. Сюди, на Чигиринщину, вона приїхала з Черкас. Представляється рабою божою Лідією, яка приїхала до Буди від Свято-Троїцького собору УПЦ КП.

До пані Лідії підходять й інші жінки. Починають розглядати нову церкву, замовником будівництва якої виступила організація «Вільне козацтво Холодного Яру».

Збоку від церкви стоїть будівельний кран. Саме він за деякий час підніме освячені хрести на церкву.

Усім, хто прийшов на урочистості, роздають жовто-блакитні стрічечки. Перевтілені в козаків чоловіки тримають хоругви. Здалеку, маршируючи, йдуть пластуни.

Усередині церква ще не готова, однак отець Василь Циріль сподівається, що до Покрови принаймні внутрішні роботи будуть завершені, щоб в храмі можна було звершувати божественну літургію.

– Я також паралельно служу в храмі у Чигирині, але тепер приїжджатиму і сюди в Буду. Це добре, що з’явився ще один острівець духовності. Скільки б не було людей на Буді, проводитиму тут службу, – зазначив отець Василь.

З церкви виходять художники Микола Теліженко з Юрієм Олійником. Теліженко цитує журналістці 5-го каналу полум’яні вірші Шевченка, однак та зауважує, що такі цитати в них у ефірі не покажуть, бо можуть побачити політичний підтекст.

Микола Теліженко береться розповісти «Прочерку» про значення композиції, що розташована перед церквою: стовбур дуба, у якому видовбана ікона Покрови, а під нею викувані з металу тризуб і шабля.

– Бачте, це зображення Покрови, зроблене в холодноярському дубі. Покрова – це «патрон козаків». Українці завжди поклонялися Божій матері. І це праобраз матріархату, що перейшов в нас у православ’я. У нас поклонялися матері, бо вона берегиня роду, а діло мужика – це піти вполювати чи завоювати когось, – пояснює Микола Теліженко, запевняючи, що сам шматок дуба взятий безпосередньо з холодноярського лісу: – Також при будівництві церкви за основу взята традиція січової Покровської церкви. Я, взагалі, при будівництві надавав тут багато консультацій.

 

Микола Теліженко зауважу, що як тільки Філарет освятить композицію, це надасть їй ще більшої значимості.

Майстер також показує на три хрести, що стоять неподалік церкви. Саме їх за декілька хвилин освятить Філарет.

– Бачте, я намалював такі хрести, єдині в Україні, які проростають з тризуба. Бо наша віра православна взяла багато від першооснов релігійних, від язичества і проросла могутніми монументальними хрестами, – мислить Микола Теліженко.

Юрій Олійник, кум Теліженка, додає, що на всю композицію витратили близько року роботи.

Дорогою їде кортеж. Всі йдуть зустрічати Філарета. Він виходить з автомобіля і благословляє священників.

На урочисте освячення хрестів для храму приїжджають також політики від опозиції та влади. Перші довго виступали, а от представник влади, заступник голови обласної ради Василь Касян так і не виступив.

На початку урочистостей смілянський ансамбль козацької пісні «Заграва» заспівав гімн України.

Потім розпочинається літургія та освячення хрестів, а тоді – промови. Філарет розповідає про велич духу останнього отамана запорізького Калнишевського, який не зрадив своєї віри і своїх переконань та залишився патріотом своєї землі.

– Якщо ми будемо уподібнюватися праведному Петру Калнишевському, то Україна є і буде. І в цій Україні буде одна нерозділена церква. А наш народ український хоче мати не чужу, а свою українську правдиву церкву, де б і богослужіння звершувалося українською мовою і проповідь виголошувалася цією ж мовою, – сказав у виступі Філарет.

 

 

Святійший Патріарх також зауважив, що у нинішній глобалізований час необхідно все таки не забувати і про духовність. У цьому сенсі він відзначив ініціаторів будівництва храму, а це, насамперед, отамана Вільного козацтва Холодного Яру Олега Островського, вручивши йому орден святого рівноапостольного великого князя Володимира.

У відповідь Островський висловив патріотичну промову, а на завершення зауважив, що у Холодному Яру завжди найпершою була воля, потім – віра. Та враз Олег Островський затнувся і поглянувши на Філарета, уточнив:

– Навпаки: Віра в Бога, воля до життя і любов до України! – виправився Олег Островський.

Опісля з благословення Святійшого Патріарху були нагороджені митці, будівельники, підприємці та інші діячі, що долучилися до будівництва храму.

Присутній на заході заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко пригадав українську історію та історію Холодного Яру зокрема. А також від себе та депутата Черкаської обласної ради Володимира Греся подарував новозбудованій церкві ікону.

– Сподіваюся, що після сьогоднішнього дня повіє дух український з Холодного Яру, який донесеться і до черкащан, і до всіх українців, які скажуть, що це наша земля і ми мусимо її берегти, і мусимо зробити її такою, щоб нею гордилися, – сказав Микола Томенко.

Після цього, послухавши спів Ніни Матвієнко, люди йдуть до братської могили розстріляних у війну жителів Буди, де Філарет проводить панахиду. У цей час будівельники встановлюють хрести на церкві.
 

реклама