В облраді тривають дискусії щодо способу придбання лінійного прискорювача для онкодиспансеру

Лінійний прискорювач – сучасний апарат променевої терапії онкохворих, який вбиває тільки ракові клітини й не чинить шкоди здоровим, при цьому не використовує радіоактивних речовин. Його мають намір придбати для Черкаського онкологічного диспансеру обласна рада і облдержадміністрація. Проте, дискусія щодо механізму придбання апарату затяглася вже на кілька місяців. Більше  того, різні ЗМІ стверджують, що через розбіжність в поглядах депутати збирають підписи за відставку голови обласної ради Анатолія Підгорного.

– У старих кобальтових апаратах існує поняття «поле опромінення», – пояснив кореспондентові «Прочерку» директор онкодиспансеру Віктор Парамонов. – У це поле потрапляє все – і хворе, і здорове. А лінійний прискорювач дозволяє здійснювати доволі точну радіохірургію. Промінь цього апарату можна порівняти зі скальпелем. Вся доза опромінення йде в пухлину, а не в тканини навколо неї. Крім того, лінійні прискорювачі не потрібно перезаряджати кобальтом, достатньо лише підключити до електричної мережі. Нарешті, вони безпечні для персоналу, і їх використання краще оплачується Національною службою здоров’я України.

В обласній раді наразі ніхто не сумнівається в необхідності придбання такого апарату (деякі депутати навіть кажуть, що можна було б придбати для області два лінійних прискорювачі), тим більше, що Черкаський онкодиспансер – потужний лікувальний заклад, і за кількістю надаваних пацієнтам послуг посідає третє місце в Україні, після київського і львівського. Такий заклад просто зобов’язаний мати найсучасніше обладнання. Питання лише в тому, на яких умовах його слід придбати: оплатити його коштом обласного бюджету, взяти під нього кредит, придбати в лізинг, оформити концесію на якогось підприємця чи застосувати якийсь інший механізм.

Щоб публічно обговорити це питання, в обласній раді організували нараду за участю депутатів, зокрема, голів фракцій, голови облдержадміністрації Олександра Скічка, очільників структурних підрозділів ОДА, залучених до розв’язання проблеми

Наразі в облраді обговорюють два основні способи придбання лінійного прискорювача: концесія і лізинг. Зокрема, голова обласної ради Анатолій Підгорний, раніше наголосив на тому, що наявний в Україні досвід та вивчення юридичних питань, пов’язаних із придбанням лінійного прискорювача, говорять на користь лізингу. Натомість, провладна фракція «Слуга народу» і частина «Європейської Солідарності» виступають за концесію.

Так, в обласну раду  надійшла відповідна пропозиція про здійснення державно-приватного партнерства від ТОВ «Хелкерс Солюшн». Підприємство створене півроку тому і його статутний капітал становить 167 тисяч гривень. 90% частки власності вцілому належить фінансовому холдингу з Нідерландів, а 10% - громадянину Албанії Арберу Ліцажу, до речі саме він є кінцевим бенефіціаром товариства.

Як можна було судити з обговорення, багатьом депутатам пропозиція албанського підприємця також здається сумнівною.  ТОВ «Хелкерс Солюшен» об’єктом концесії визначає повністю весь онкодиспансер, а в розподілі обов’язків зазначає, що обласна рада має надати концесіонеру в користування відділення радіотерапії ЧООД з погодженням реконструкції приміщень. Також рада має виступити гарантом виконання онкодиспансером обов’язків  у межах договору. Варто розуміти, що концесіонер – це не меценат, і в нього на меті – заробити. Так, загальний обсяг коштів, який концесіонер планує отримати від онкодиспансеру орієнтовно становить 104,6 млн євро або 3,5 млрд грн за послуги радіологічного лікування впродовж 15 років. Їх товариству має сплатити онкодиспансер із тих коштів, які НСЗУ виділяє закладу по пакету радіології як оплату за відповідну кількість пацієнтів. Водночас тарифи НСЗУ часто не покривають навіть усіх витрат.

Якщо ж підприємець недоотримуватиме прибуток, на який розраховує, він може звернутися в суд, а, як свідчить практика, органи місцевого самоврядування зазвичай програють подібні справи, тож із бюджету змушені сплачувати заборгованість. Це підтвердив під час обговорення і депутат облради, колишній голова облради і облдержадміністрації Олександр Вельбівець.

– Якщо для оплати послуг концесіонера онкодиспансеру коштів, виділених НСЗУ, бракуватиме (а я, маючи багаторічний адміністративний досвід, думаю, що так і буде), фінансові зобов’язання онкодиспансеру перейдуть на засновника, тобто на обласну раду, обласний бюджет, а отже – на наших платників податків, – зазначив Олександр Іванович.

Депутат бачить у цьому питанні чіткий лобістський інтерес, який іде з-поза меж області.

Натомість, за договором фінансового лізингу онкодиспансер відразу у власне користування отримує прискорювач. Тобто, всі кошти від НСЗУ залишаться на комунальному підприємстві, а через три роки апарат стане їхньою власністю.

Багато депутатів обласної ради наголосили на тому, що наявна на сьогодні концесійна пропозиція (вона, до речі, може стати лише однією з багатьох, якщо концесію буде виставлено на відкритий конкурс) є неприйнятною, тож закликали уважніше розглянути всі можливі варіанти придбання апарату. У залі не раз звучала думка про те, що рішення про концесію небезпечне хоча б із того боку, що може на багато років загнати обласний бюджет або онкодиспансер в боргову яму.

У юридичному управлінні облради цю пропозицію вивчили і сформували висновок, у якому її охарактеризовано як недоцільну. Відповідний проєкт рішення винесено на розгляд депутатських комісій. Водночас, після цієї наради відбулося засідання бюджетної комісії, де депутати не підтримали проєкт рішення про недоцільність концесії та один із проєктів рішення про фінансовий лізинг, який вніс депутат Михайло Мушієк. Натомість підтримали два інших проєкти рішення про лізинг та концесію, які внесла облдержадміністрація.

– Прикладів концесії в медицині в Україні на сьогоднішній день не існує, – сказав у коментарі «Прочерку» очільник онкодиспансеру Віктор Парамонов. – Бути першими – небезпечно, тим більше, що закон про концесію дуже недосконалий. Про це, зокрема, заявив і голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Михайло Радуцький. Я боюся недружнього поглинання концесіонером лікарні. Він може ввійти в онкодиспансер, а потім з’являться фінансові зобов’язання перед ним лікарні. Чим їх можна буде забезпечити? Я не виключаю, що майном лікарні. Усе це – досить небезпечно. Концесіонер може стати власником онкодиспансеру.

Подібний негативний досвід вже є – у Кропивницькому. Там комунальний заклад став комерційним проєктом.

Обласний клінічний центр Кіровоградської обласної ради на умовах партнерства передав Українському центру томотерапії у користування власні приміщення загальною площею 1000 кв. м. Інвестор придбав високоспеціалізоване медичне обладнання, у тому числі лінійний прискорювач, вклав кошти в реконструкцію приміщень під бункер, відремонтував інші приміщення диспансеру, провів навчання та стажування персоналу тощо.

Очікувалось, що пропускна спроможність Центру становитиме близько 2000 пацієнтів на рік, при цьому 50 дітей щороку отримуватимуть діагностику та радіологічне лікування безкоштовно.

В результаті на базі онкодиспансеру дійсно створено сучасний лікувально-діагностичний центр з високоспеціалізованим обладнанням. Перші підсумки його роботи були оприлюднені в 2019 році: упродовж 4 років безкоштовне лікування в Центрі отримали всього 66 дітей. На платній основі проліковано 1500 хворих.

Сьогодні на сайті клініки прямо сказано про те, що «ніхто не приховує від вас, що наш центр – комерційний проект, і власники клініки повинні отримувати прибуток». Далі наводиться приклад вартості курсу лікування грудної залози (25 сеансів) на лінійному прискорювачі Elekta Synergy: з плануванням, стаціонарним перебуванням та триразовим харчуванням ця сума сягає 128,9 тис. грн., з них 113,9 тис. грн. – ціна променевої терапії з плануванням. Остання ж крапка в цій історії була поставлена 25 вересня 2020 року, коли Кіровоградською обласною радою було прийнято рішення № 832 про приватизацію приміщень Обласного клінічного онкологічного центру.

Очільник Черкаського онкодиспансеру Віктор Парамонов також додав, що в будь-якому разі, питання придбання лінійного прискорювача – це не питання 2021 і навіть не кількох наступних років. Такий апарат має бути встановлено в спеціальному бункері. Чотири наявні бункери зайняті кобальтовими апаратами, і вони, відповідно до норм техніки безпеки, мають працювати доти, доки заряд кобальту в них не закінчиться. Розрахунки показують, що це станеться не раніше, ніж через п’ять років. Тому для лінійного прискорювача треба побудувати окремий бункер, а для цього потрібно створити проєкт – усе це займе досить багато часу. Тож є можливість докладно вивчити питання щодо механізмів придбання апарату і ухвалити виважене рішення.

Як зазначив у коментарі «Прочерку» голова обласної ради Анатолій Підгорний, питання згоди чи відмови від пропозиції потенційного концесіонера розглядатимуть депутати на комісіях та в сесійній залі.

– Мені сьогодні важко передбачити рішення депутатів. Але, враховуючи, що шість обласних рад України ухвалили рішення про придбання лінійних прискорювачів шляхом лізингу, і жодна обласна рада – шляхом концесії, то я думаю, що все-таки таким шляхом піде і Черкаська обласна рада, – зазначив Анатолій Вікторович. – Цей шлях на сьогодні є більш зрозумілим.