11 лютого у селі Ковалівка (Шрамківська територіальна громада) відбулося нагородження лауреатів Всеукраїнської літературної премії ім. Михайла Масла. За підсумками конкурсу, який стартував у 2021 році, переможцями стали: у номінації «За кращий художній твір молодого автора» прозаїк Назарій Вівчарик за повість «Хата з секретом»; у номінації «За кращий художній твір» поетеса Людмила Тараненко за збірку поезій «Дзеркала осені моєї…».
Премія встановлена Шрамківською територіальною громадою (Золотоніщина Черкаської обл.) за підтримки Черкаської обласної організації НСПУ.
Заходи почалися з відвідин музею Михайла Масла у школі села Ковалівка, у якому він вчителював і завершив життєвий шлях. У цьому ж селі його могила, яку відвідали усі учасники заходу, пом’янувши освітянина.
– Михайло Масло проявив себе як народна сільська органічна людина. Він мав глибокий і широкий український внутрішній світ, – каже голова обласного осередку НСПУ Володимир Поліщук, який є дослідником і автором не однієї літературної статті про письменників Черкащини. – Його поезія високохудожня, справжня, істинно народна.
Далі всі перейшли до Ковалівського будинку культури, де в урочистій атмосфері і відбулося нагородження лауреатів премії. Людмила Тараненко, поетеса з Черкас пригадала знайомство з Михайлом Маслом:
– Мені пощастило. У ті роки, коли я вже була більш менш відомою людиною в письменницькому колі, але не була ще членом Спілки, Федір Моргун, який був першим головою черкаської письменницької організації, опікувався молодими авторами. І він мені передзвонив і каже: будь готова, їхатимемо в гості до Михайла Кириловича Масла, хочу тебе з ним познайомити. Я, звісно, згодилася. Моргун і Масло були як брати, обоє міцної статури, чимось схожі між собою. Були щирі і добрі. Це був перший рік, після того, як Масло полишив директорство в школі. Що мене найбільше здивувало: тоді, у кінці літа, ще школа не працювала, і біля Михайла Кириловича бігали діти від 8 до 14 років, бігали хвостиком, не відставали від нього. Михайло Кирилович тоді показав нам сільський музей, пригостив нас яблуками зі свого саду, які вважав найкращими, – каже Людмила Тараненко.
Голова Шрамківської громади Анатолій Куля зауважив, що Масла цінують і пам’ятають не лише як поета, а й як учителя. Він висловив сподівання, що силою громади до 105-річниці від дня народження поета буде встановлений і належний пам’ятник поету.
– Це людина з великої літери. Він виріс в селі і оспівав в поезії красу і велич нашого краю, оспівав духовну красу сільських трударів. Кажуть, людина живе, доки її пам’ятають. Ми пам’ятаємо уродженців нашого краю, шануємо. І ця премія, думаю, стимулюватиме до праці творчих людей, і водночас буде гідним пошануванням пам’яті нашого земляка.
Голова Золотоніської РДА Ірина Тернова зазначила, що премія є важливою складовою пам’яті поета, але важливо і те, що досі є люди, які пам’ятають Михайла Масла, адже на Золотонізщині ще живе багато його учнів.
До слова, присутній був на заході і родич поета, його онук Олег Масло, який нині працює першим заступником міського голови Золотоноші.
– Я народився в Деньгах, мій батько був лісничим. Батько після закінчення університету був направлений в північний Казахстан. Потім на Золотоніщину. А село Ковалівка для нас був як дитячий табір. Сюди звозили всіх онуків. Звісно, перечитав дідові вірші. Досі пам’ятаю дитячий віршик, який малим декламував на його 60-річчі:
Петя з Олею ходили по малину в темний ліс,
Ягід п’ять, хай сім від сили, Петя в кошику приніс.
Де ж малина до обіду? – встрів їх дід біля воріт.
Петя каже: – Тутко, діду – тицьнув пальчиком в живіт.
Тоді це був фурор, – пригадує Олег Масло. – Пригадую також, як поет з Золотоніщини Іван Дробний приїздив до діда на велосипеді з Золотоноші. Вони часто спілкувалися. А дідусь і бабуся були завжди гостинні.
Вірші для дітей Михайло Кирилович Масло подавав в журнал «Барвінок», який того часу був чи не найпопулярніший серед дітей.
Володимир Поліщуки від НСПУ зазначив, що претендентів на премію було досить багато і це були люди з різних областей. Були претенденти зі Львова, Києва. Все ж конкурсна комісія визначила двох осіб – поета і прозаїка, це двоє черкаських авторів.
