Минулих вихідних днів знову побував у Києві, додавши власну людиноособу до великого числа учасників Євромайдану. Все ті ж приємні відчуття й гордість за людей, здатних на вчинок задля кращого прийдешнього.
Однак, все те відразу ж зникло, коли було вдалося проникнути до так званого «Антимайдану», що в черговий раз зігнаний владою у Маріїнський парк. Тут саме оголосили про припинення акції і людей, буквально по-військовому, колонами виводили з Маріїнського парку. Ішли вони понуро, безголосо, без отого живчика в очах, та рухах, який спостерігається на Євромайдані. Так колонами їх звезли до Києва, завели в цей парк, щоб потім колонами відвезти в місця постійного проживання. Навіть не дозволивши погуляти столичним містом, в якому багато з них досі не були. В основному це були пролетарії східного та південного регіонів держави, а також у примусовому порядку мобілізовані бюджетники із областей України. Чомусь здалося, що таким ось стадним чином їх легко можна б завести і в концтабірний крематорій часів фашистської окупації та Сталінських ГУЛАГів.
Та сьогодні я про дещо інше. І нинішній Євромайдан, як і Майдан-2004, надзвичайно багаті та колоритні своєю власне народною творчістю. Тут народжуються нові пісні, вірші, відеокліпи – серйозні та гуморні. Особливо багато всілякогої «наочної агітації» – написаних чи намальованих від руки і розвішаних будь-де закликів, побажань, намірів тощо…
Щось на зразок плакатів колись популярних графіків та художників Купріянова, Соколова та Крилова, більш відомих за творчим псевдонімом «Кукриникси», які в жанрі карикатур та шаржів насміхалися над недолугими політиками та чиновниками, виставляючи на людський осуд їхні недолугі вчинки: як у внутрішньому, так і міжнародному житті.
Все це в повній мірі і навіть більше того знайшло своє продовження на вільному, свободолюбивому Київському Євромайдані зразка 2013-14 року. Із більш як 300 фотосвітлин, відзнятих мною, смію запропонувати «Прочерку» лише дещицю.
Натомість у «голубого Антимайдану» нічого такого не побачиш. Хіба що отаку «наочну агітацію» – насильно вкладену в руки «двохсотгривенних» кріпосних заробітчан Партії Регіонів.
Степан Вінярський, фото автора
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису