Роман Сущенко – український політбранець Кремля, що був незаконно заарештований та утримуваний в РФ з 30 вересня 2016 до 7 вересня 2019-го, колишній журналіст, нині перший заступник голови Черкаської обласної ради.
Відчувається, шо він з амбіціями Всеукраїнського політик, маючи досвід, зокрема, й політичний, та з огляду на ув’язнення. Два роки Роман Сущенко перебував у російському слідчому ізоляторі "Лефортово". Після судового вироку – 12 років ув’язнення в колонії суворого режиму, його етапували до СІЗО "Матроська тиша", звідти – до транзитного СІЗО у м.Кіров. Згодом – до виправної колонії суворого режиму № 11 у Кіровській області біля селища Утробіно. 7 вересня 2019-го Сущенко разом із іншими політв’язнями Кремля та військовополоненими моряками під час обміну повернувся з РФ.
У своїх публікаціях депутат не обмежується локальними темами. На сторінці Романа Сущенка часто порушуються питання Всеукраїнського та міжнародного характеру. От буквально нещодавно він повернувся з Франції. Там проводив ряд зустрічей, налагоджував зв’язки, домовлявся за гуманітарну допомогу. Хоча, власне, про свою зацікавленість політикою вищого рівня він вже заявляв і раніше, балотуючись до ВРУ. Та результат парламентських виборів відомий. Сьогодні говоримо з Романом Сущенком, як представником обласної, а не Верховної ради.
Не засвічений у тьорках чи скандалах, спокійний та врівноважений, колишній в’язень «Лефортово» не належить до тієї категорії депутатів обласної ради, які мало що не на кожній сесії вважають за потрібне вийти до трибути для виступу. Ми зустрічаємося в партійному офісі «ЄС», куди Роман Володимирович прийшов з обласної ради. Його хід думок дещо нагадує західноєвропейських представників влади. Сам зауважує, що є обраним чиновником, який отримує кошти з обласного бюджету, який, як відомо, наповнюється коштами платниками податків.
– Я зобов’язаний бути постійно на робочому місці, я весь час на телефоні. Тому я постійно тут, проте буває на вихідних їжджу в Київ, там рідні, окрім того є партійні питання. А тут у Черкасах мама, тато помер ще коли я був в російській колонії. До слова, зараз у Києві більше родичів, бо багато хто виїхав з північних регіонів України, тепер проживають тимчасово в столиці і ми всі, як кажуть, родаємося.
«Виписуємо конкретику щодо співпраці, щоб не було це побратимство лиш для галочки»
– Не так давно ви були у Франції. Такі поїздки тримаються на особистих зв’язках чи більш офіційних? Що привозите в Черкаси?
– Тут справа комплексна. Маю професійні журналістські зв’язки, зв’язки зі співвітчизниками, які чи стали громадянами Франції, чи набувають громадянства, ділові та дружні з французами. Є тісні зв’язки з українським посольством, є зв’язки через Платформу звільнення політв’язнів, яку ми, колишні політв’язні започаткували торік. До речі, завдяки платформи невдовзі підпишемо меморандум про співпрацю з Об’єднанням українців Франції. Контактуємо з паном Володимиром Когутяком та Жан-П’єром Пастернаком, відомими громадськими діячами Франції. Нині домовилися про гуманітарну допомогу. По партійній лінії маємо зв’язки з центрами допомоги українцям у Франції. Тут найбільш активні наші звенигородські колеги. Завдяки таким зв’язкам ми, до речі, вже привезли в Україну понад 50 тон консервованої продукції. Першу машину оплатило посольство України в Франції, а другу вже машину наші меценати. Вдалося також привезти взуття, амуніцію, спорядження та пікапи. Спільно з однодумцями розгорнули гуманітарні центри в області, де працюють і наші партійці в тому числі.
Передали одному з бойових підрозділів 118 БрТрО, що працює на "нулі" чергову партію консервованих фруктів та м'ясних консервів
Якщо суто по поїздці, то це було відрядження за власний рахунок, брав відпустку. Попередньо домовлявся з начальником обласної військової адміністрації, брав листа за підписом голови облради про поїздку. Напередодні війни, завдяки співпраці з українськими дипломатами отримали попередню згоду на формалізацію партнерських, побратимських стосунків між Черкасами і Монпельє (місто на півдні Франції). Це місто приблизно тотожне потенціалу і можливостям Черкас. Разом з колегами виписуємо конкретику щодо співпраці, щоб не було це побратимство лиш для галочки. У Парижі та в Нормандії провів ряд зустрічей з впливовими французькими посадовцями. Зокрема, з керівником міжнародних проектів і програм Асоціації регіонів Франції Жаном Батістом Казобоном, директоркою департаменту економічної дипломатії Міністерства Європи і закордонних справ Франції Елен Дантуан, її колегами Кларою Маршал та Лорою Сторн, посадовцями Верхньої та Нижньої Нормандії. На жаль не вдалося зустрітися з французькими парламентаріями, вони працювали в округах, але це питання часу.
Україна та Черкащина сьогодні повинні скористатися вікном нових можливостей. Ми реально можемо претендувати на велике міжрегіональне співробітництво. І йдеться не лише про будівництво, агропромисловий комплекс, підприємництво, а й про культуру, архітектуру, захист довкілля, обміни студентами.
Торік, до речі, вдалося організувати приїзд до Черкас Надзвичайного та Повноважного Посла Франції Етьєна де Понсена. Ми організували ознайомчу програму з історією та культурою Шевченкового краю, виробничим та сільськогосподарським потенціалом області, провели ряд офіційних зустрічей. Готуємо другий візит посла вже на Уманщину.
Ділові та особисті зв’язки повинні працювати, давати результат. Зараз, до слова, поширив серед нашого аграрного сектору інформацію, що у Франції через неврожай та неуважність до посівних площ зникла гірчиця. Це може бути цікаво нашим фермерам, бо там шукають активно партнерів для виробництва «Діжонської гірчиці».
– Які особливості роботи обласної ради у воєнний період?
– Відбулися три сесійні засідання. Під час першого вирішували нагальні питання тероборони, підтримали ряд програм, що стосуються галузей охорони здоров’я, освіти, комунальних підприємств. Звісно, насамперед були фінансові рішення, пов’язані з війною. Адже йшлося про фортифікаційні споруди, відновлення техніки, якісну мобілізацію. Оскільки мобілізаційна система, яка діяла до початку війни виявилася не готовою до реальних викликів.
До 24 лютого «Європейська Солідарність» засипала листами і зверненнями пана Скічка: коли ж ми будемо посилювати тероборону, який план, де наради, де приміщення, де дії? Ми били в дзвони ще з липня 2021 року! Натомість отримували відписки. ОТГ не знали, що робити у випадку бойових дій. І війна показала, що це дійсно була слабка ланка. Пощастило, що ми розташовані в центрі України…
З початком повномасштабного вторгнення радником тодішнього голови ОДА став генерал Ігор Табурець, а згодом і головою ОВА. З появою нової команди ситуація дещо налагодилася.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Обласна рада долучається до забезпечення організації національного опору на Черкащині», - Сущенко
Ми домовилися поставити партійні знамена в шафу і спільно працювати. Вже наступна сесія у час повномасштабного вторгнення була більш зважена, третя була нещодавно більш-менш традиційною. Принаймні перші дві взагалі були без участі журналістів та запрошених, вони проходили з обмеженнями у режимі повітряних тривог. У цілому військова адміністрація зустрічалася регулярно з депутатським корпусом, ми узгоджували позиції, коригували деякі програми, колегіально приймали ті чи інші рішення.
Головний акцент – питання обороноздатності, а також не забували про переміщених осіб. Черкащина не окупована тому всі рішення слід було проводити через сесійні засідання обласної ради. Ми співпрацювали тісно і намагалися швидко все вирішувати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Позачергова сесія облради ухвалила низку важливих рішень
«Йшли до рівноправної моделі співпраці і розподілу бюджетних коштів»
– Обласна рада приймає різноманітні звернення до центральних органів влади. Що показує досвід: наскільки вони дієві?
– «Європейська Солідарність» працює так: усі звернення ми попередньо узгоджуємо з центральним офісом, з Центральною радою політичної партії, а після позитивного голосування надсилаємо адресатом: Верховна рада, уряд, президент. Коли ми як орган самоврядування звертаємося до представників влади і такі звернення надходять з інших облрад, утворюється критична маса, яка викликає адекватну реакцію. Знаю, що зараз, наприклад в Кабміні обговорюється питання збільшення кількості годин на вивчення Історії України та вилучення цього предмета з переліку вибіркових.
Існує інший нюанс. Маємо монобільшість в парламенті. І вона бачить ці звернення, намагається «тримати ніс по вітру», слухати регіони і швидко готувати законопроекти, а згодом казати, що це їхня ініціатива. Але нехай. Навіть таким чином можна вирішувати проблеми загальнонаціонального масштабу.
– Чи зберігається міжпартійний консенсус, який існував на початку війни? Можливо, політичні сили відновили міжпартійну боротьбу, як це спостерігається на загальноукраїнському рівні?
– Остання сесія показала, те що відбувається на національному рівні, коли в парламенті монобільшість не дослухається до опозиції, перетягує на себе ковдру, ці тенденції є і в регіонах. У нас була певна домовленість з кадрових питань останньої сесії з опонентами, домовленість щодо інших питань, що стосуються безпеки держави. Але останнє голосування в облраді показало, що «Слуги» не дотримуються цих домовленостей. Наприклад, я особисто підготував звернення щодо енергетичної безпеки, але воно не пройшло. Не вистачило трьох голосів…
Разом з тим, коаліція в обласній раді існувала і існувати буде: це ВО «Черкащани», «Європейська Солідарність» і «Батьківщина». Той меморандум, який був підписаний в 2020 році діє попри спроби політичних опонентів розхитувати ситуацію.
Нині можемо впливати на перерозподіл коштів. Адже пам’ятаєте, як раніше йшли кошти на один лиш округ, наприклад, Уманський (де володарює, а вірніше, володарював одіозний депутат Антон Яценко), а інші території області були поза пріоритетом влади. Це відверто обурювало депутатів, які обиралися від громад. Адже виборці їх запитували, наприклад, де обіцяні зміни, виконання передвиборчих зобов’язань, де кошти на ремонт доріг. Люди ставили питання жорстко і вже справедливий перерозподіл мав відбутися перед війною. Прийшли вже до рівноправної моделі перерозподілу бюджетних коштів. Водночас декому це не подобалося. І це призвело до тих конфліктів, які зараз ми спостерігаємо між окремими нардепами і начальником ОВА. Я це називаю політичною боротьбою за ресурси і впливи.
– Ви часто буваєте в Києві, чи можете сказати, що влада вже думає про вибори після перемоги?
– Так певні відчуття є. І згадайте заборонену у парламенті ОПЗЖ. Вони «перевзулися» і зараз голосують разом з провладною партією. Робота ведеться на виборчий процес. Скажу більше, «Європейська Солідарність» разом з однодумцями організувала на Черкащині багато гуманітарних центрів, велася конкретна и тяжка робота з тимчасово переміщеними людьми, всім це відомо. А тепер знаю, що через місяць має відбутися форум під егідою одного провладного нардепа, який прагне цю ковдру перетягти на себе. І її планують почепити на знамена правлячої партії. Тобто досягнення наших партійців, волонтерів і громади дехто намагатиметься присвоїти.
– Чи бачите ви у владі області пана Олександра Скічка?
– Ні. Знаю лиш, що він постійно інформує про тривоги… Люди, які нещодавно спілкувалися з його батьком, кажуть що він перегорів… Але я б пов’язував також його зникнення з влади зі скандалами, пов’язаними з роботою частини його команди, коли фактично підставили чинного начальника ОВА. Маю на увазі історію з бронежилетами на Черкащині. (Наприкінці травня Служба безпеки України оприлюднила інформацію про нібито комерційний продаж бронежилетів на Черкащині. Голова обласної військової адміністрації тоді спростували цю інформацію- ред.).
– Нині команда в обласній владі краща?
– Спостерігаю тенденції конкурентної боротьби і не лише партії влади. На Черкащині першу скрипку грають наші партнери по коаліції – ВО «Черкащани». Останні призначення, які відбулися, були не без участі цієї політсили.
«У Франції зараз багато журналістів-українців або з українським корінням»
– Яка ситуація з адміністративною реформою? Зрозуміло, що під час війни її проводити не можна, але чи відбулася відмова від неї? (Планували передати повноваження виконавчих органів на місцях від ОДА виконкомам облради)…
– Так, планувалося ж започаткувати інститут префектів, створити облвиконкоми, щоб виконували функцію виконавчої влади. Але реально все спинилося. Окрім того, спостерігається, що децентралізація на місцях не була належно сприйнята. Частина голів ОТГ відчули силу і владу – без знань та досвіду керували. Маємо тепер великий самоуправлінський перекіс на місцях. Візьміть ті ж Мошни. Голова ОТГ на власний розсуд вирішує бюджетні питання. Через це страждає лікарня, окремі громади, території. У той же час голова, за моїми даними, тісно співпрацює з керівником тероборони, який неодноразово перевищував свої повноваження. Є звернення людей до правоохоронних органів и депутатів. Сьогодні проводиться досудове слідство. Розвиток ситуації на контролі в ОВА і прокуратури…
– Напрацьовується план відновлення України. Є при ВРУ робоча група. Чи входить до неї хтось з обласної ради?
– До цієї робочої групи увійшли всі голови обласних рад по конкретних напрямках роботи. Анатолій Підгорний очолює напрямок АПК.
– Колись ваші побратими, колишні політв'язні робили зустрічі. Чи продовжили цю традицію?
– Так, ми намагаємося обмінюватися інформацією. Знаю, що зараз частина з них на фронті. Зокрема, Олександр Кольченко, Олег Сенцов, Євген Панов воюють. Де саме не обговорюється.
Політв’язень Роман Сущенко повернувся на Батьківщину. Фото: "Укрінформ".
Володимир Балух волонтерить. Він, до речі, і до нас приїздив, перевозив гуманітарну допомогу в березні. Артур Панов зник з радарів. Здається, поїхав ще у 2019 році в Стамбул на навчання. Едем Бекіров на лікуванні.
Зараз батько Павла Гриба почав відновлювати роботу Платформи звільнення політв’язнів.
– Чи контактує з Фейгіним, який був у вас адвокатом?
– Він на території країн Євросоюзу. Наші шляхи розійшлися ще в 2020 році. Ми спокійно обрали кожен свій шлях. Я стежу за його діяльністю. Він зараз веде ютуб і телеграм-канал, рефлексує на всі події.
– Чи в Європі, де ви були, є чітке розуміння вже термінології, адже доводилося на початку війни від деяких людей з-за кордону чути слова «конфлікт», а не війна…
– Українська армія демонструє військове мистецтво, інтелект, адаптивність, майстерність та ефективність застосування сучасної і не дуже зброї. Це суттєво впливає і на політичні позиції, тож вже у допомозі нам ніхто не відмовлятиме. По термінології, в Європі та й в цілому у світі є чітке розуміння тепер, що це не просто «конфлікт», не «українська криза», а реальна війна. Після того як показали Бучу, Ірпінь, Маріуполь, Харків, Херсон, тепер західні політики чітко кажуть, що це війна. Взагалі, якщо брати Францію, то місцеві журналісти професійні. Я б сказав, фаховіші за спецслужби. Вони писали про війну до її початку. А ось президент Макрон після повномасштабного вторгнення росіян на територію України звільнив керівника розвідки, який не вірив у початок війни, живучи у світі російських наративів.
До слова, у Франції зараз перебувають журналісти-українці або з українським корінням. Вони мають попит серед французьких каналів, деякі укладають контракти і говорять правду. Та й французи щиро підтримують українців. Я проїхався Францією і в магазинах бачив корзинки для допомоги українцям. Відвідувачі на власний розсуд залишали продукти, одяг, предмети першої необхідності, а волонтери збирали цей вантаж і відвозили в гуманітарні центри. На приватних будинках та офіційних будівлях висять французькі та українські стяги.
Вважаю, що нам окрім боротьби треба дбати і за розвиток територій тут на місцях: розбудовувати сильну і незалежну Україну, яка вже є флагманом вільного світу, частиною європейської родини і згодом стане членом НАТО. Певен, що зберігатиметься ризик реваншу, який нові покоління росіян готуватимуть після своєї поразки. Це треба розуміти, потрібно думати про це постійно, не розслаблятися, працювати на перемогу, на розбудову країни та створити новітню ефективну модель колективної безпеки. Україна карбує героїчним сьогоденням велике майбутнє.
Назарій ВІВЧАРИК
Коментарі
Дійсно позорище.Сущенку треба не інтерв"ю бравурні давати а зайнятися питанням доцільності перебування в ЄС деяких членів
Стрічка RSS коментарів цього запису